Медреформа. Що про неї думають лікарі первинної ланки

736
Медреформа. Що про неї думають лікарі первинної ланки

Реформа в системі охорони здоров’я назріла давно. В цьому сходяться як прибічники, так і супротивники програми змін у медицині, які сьогодні впроваджує команда в.о. Міністра Уляни Супрун. Тут спільний погляд на зміни в системі закінчуються.  Протидіючі табори умовно можна поділити на  команду міністерства та команду лікарів. Скидається на те, що комунікативна криза між ними створила умови, за яких урядовці провадять свої реформи попри все, а медики намагаються знайти способи донести до МОЗу свої коментарі з приводу адаптації реформи до українських реалій.

Позиція МОЗу

За планом міністерства, реформа охорони здоров’я створить три ланки надання медичних послуг. Основні зміни зачіпатимуть систему фінансування меддопомоги. На первинній ланці замість звертання до терапевта/педіатра за отриманням роз’яснення щодо симптоматики захворювання, ви тепер звертатиметеся до сімейного лікаря. Він визначатиме чи потрібне дообстеження у спеціалістів другої ланки, чи проблема невелика і її можна вирішити курсом відносно нескладного лікування. Якщо спеціаліст першої ланки вважає, що у пацієнта щось серйозніше за застуду, перевтому, алергію чи незначну травму, то направить вас до профільного лікаря. Якщо лікування в стаціонарі чи типова операція не вирішують проблему, то пацієнта направляють до третьої ланки, де лікарі спеціалізуються на складних випадках.

В принципі, функціонально українська медицина так працювала й до реформи, але іншою була ситуація з фінансуванням. Раніше у нас декларувалася медицина безкоштовна, зараз говорять про необхідність співфінансування. Іншими словами, держава готова заплатити за первинну допомогу та екстрену допомогу. Крім того, збираються оплачувати паліативну допомогу та запроваджувати відшкодування вартість ліків для певних груп хворих (програма «Доступні ліки»). За проведення досліджень, придбання ліків та ще цілий ряд маніпуляцій держава встановить тарифи і сплачувати гроші буде змушений сам пацієнт. Така програма має створити принцип більш прозорого фінансування лікарень, який в МОЗі називають «гроші йдуть за пацієнтом», а також стимулювати розвиток страхової медицини в країні.

Позиція лікарів

Відповідно до реформи, основне навантаження в питаннях первинного обстеження пацієнтів ляже на сімейних лікарів. Без направлення від такого лікаря, пацієнт не зможе потрапити до спеціаліста другої чи третьої ланки. МОЗ хоче, щоб кожен українець вибрав собі сімейного лікаря та заключив з ним контракт. Та лікарі не впевнені, чи зможе кожен пацієнт це зробити, чи вистачить сил у медиків надати допомогу кожному, хто цього потребуватиме.

"На більшості території України не вистачає сімейних лікарів. Крім того, 35% лікарів першої ланки – пенсійного віку",  - говорить про проблему директор Інституту сімейної медицини НМАПО ім. П.Л. Шупика Олег Шекера.

Народний депутат України Олег Мусій додає, що сьогодні в Україні не вистачає 20 тис сімейних лікарів з урахуванням зазначених 35% медпрацівників, які мають право піти на пенсію. Кожного року інтернатуру закінчують 500 лікарів сімейної медицини. Навіть, якщо збільшити кількість інтернів, то ліквідувати дефіцит лікарів первинної ланки можна буде лише за 12 років.

Лікарі підтверджують, що сьогодні є велике навантаження на медпрацівників. Якщо в містах ситуація в цьому питанні відносно терпима, то а селах все виглядає набагато гірше.

"Один лікар обслуговує від 1 до 13 сіл. Територія доходить до 48 км, один лікар обслуговує від 600 до 5 тис осіб", - розказала головний позаштатний спеціаліст зі спеціальності "Загальна практика – сімейна медицина" Чернігівської ОДА Барбара Сіваткіна.

Така ситуація є не лише на Чернігівщини, про такі ж навантаження говорять лікар й в інших регіонах. Тому для багатьох медиків не зрозуміло, яким чином має забезпечуватися принципи конкуренції на селі, де говорити про кілька амбулаторій на село неможливо, а за 30-50 км мешканці не поїдуть.

Фінансування та мотивація

Окремо турбує медиків питання про низьку заробітну плату, велику завантаженість  та відсутність місцевих стимулів для того, щоб лікарі хотіли обирати саме первинну ланку медицини.

"Лікаря потрібно забезпечити житлом. Люди знатимуть, де він живе, будуть звертатися до нього, навіть цілодобово", - говорить завідуючий Боратинської амбулаторії загальної практики – сімейної медицини Луцького центру первинної медико-санітарної допомоги Волинської області Сергій Лемчук. Таких програм в сільській місцевості поки немає.

Не краща ситуація й у містах. За словами завідувача амбулаторії сімейної медицини №5 у м.Київ Юрія Зінчука, житлом медики забезпечуються вкрай рідко, заробітні плати невисокі – ставка лікаря вищої категорії 3800 гривень на місяць.

Сімейні лікарі, що на селі, що у місті говорять про те, що медики або йдуть з професії, або виїжджають за кордон.

"У мене в районі змінилося 4 фельдшери на акушерсько-фельдшерських пунктах. Виїхали до Білорусі, Польщі, Чехії", - наводить приклад  Сергій Лемчук.

В МОЗі заспокоюють, все зміниться на краще, тільки-но реформа почне працювати.

"Ми кажемо про існування замкненого кола в українській сімейній медицині, коли є перевантаженість роботою лікаря-сімейника, низька зарплата. Робота сімейника стає непрестижною", - зазначив заступник Міністра охорони здоров’я України Олександр Лінчевський.

Представник міністерства стверджує, що ця реформа ставить сімейного лікаря на перші позиції, бо платити лікарям будуть від обсягу виконаної ними роботи.

"Не за людино-години, не за норму викликів. За перепрацювання. За черги пацієнтів сімейник може отримувати адекватну зарплатню", - переконує Олександр Лінчевський і додає, що гроші в системі є, просто до цього використовувалися вони нераціонально.

Проте з таким твердженням не погоджується Олег Мусій. Він говорить, що грошей в системі насправді небагато і на гідні зарплати лікарів їх не вистачить.

"Теза про те, що гроші в системі є не відповідає дійсності. Це неправда. Грошей в системі немає для підвищення будь чого. 80% існуючого платиться на зарплату лікарів. На комуналку тратиться 7% від бюджету. Гроші можуть з’явитися, коли на медицину виділятимуть 6% ВВП, а не 2,5% як зараз. Десятки тисяч гривень зарплати не буде", - говорить парламентар.

Олег Мусій додає, що наступного року суттєвого підвищення фінансування медицини також не передбачається, а допоки гідного фінансування не буде, годі й говорити про реформи.

Локальний досвід

Поки продовжується дискусія навколо урядових змін у медицині, медична реформа все ж потроху рухається. Багато з прийнятих рішень не тільки на рівні законів, але й міністерських наказів змушує лікарів дивуватися. Наприклад, норма розробки локальних клінічних протоколів (документів, за якими визначається процес проведення лікування), які МОЗ рекомендує лікарням готувати на основі стандартів різних країн світу. Лікарі зауважують, це можна зробити й на основі українських стандартів. Так зробили, наприклад, на Дніпропетровщині, де реформа первинної ланки медицини почалася ще у 2012 році в рамках пілотного проекту МОЗУ.  Представники медичної спільноти регіону говорять, що вдалося налагодити роботу амбулаторій, підібрати персонал, хоча по області дефіцит медпрацівників залишається до 20%. На впровадження реформаторських заходів витрачалися кошти державного та місцевого бюджетів.

"За ці роки на розвиток первинної медичної допомоги витрачено з державного та місцевих бюджетів 0. 5 млрд грн. Це дозволило втричі збільшилася кількість сімейних лікарів", - говорить головний позаштатний спеціаліст зі спеціальності "Загальна практика – сімейна медицина" Дніпропетровської ОДА Надія Пучкова.

Крім того, за рахунок держсубвенції вдалося облаштувати амбулаторії основним набором обладнання, заклади забезпечені транспортом, ліками. Базові аналізи можна проводити в закладах первинної медицини.

До того ж завдяки нормальному фінансування з бюджетів різних рівнів цього року програми місцевих стимулів профінансували на 14 млн гривень. Для порівняння, на Чернігівщині на ці цілі виділено трохи більше за 250 тис гривень.

В результаті гідно профінансованої реформи, в Дніпропетровській області проліковано у денному стаціонарі вдвічі більше людей, ніж на вторинних ланках медицини.

 

Світовий досвід свідчить, що збільшення сімейних лікарів на 1 особу за 7-8 років приводить до зменшення смертності на 5-9,5%. Україна поки є одним з світових лідерів за смертністю. Одним з основних факторів такого "успіху" є те, що у нас рідко важкі хвороби діагностуються на ранніх стадіях. Так відбувається, бо українці не звертаються до лікарів вчасно. Такі дані ще раз доводять, що медреформа в Україні  - це не просто зміни, це життєва необхідність для країни. Питання тільки в тому, на що постреволюційні зміни перетворять українську медицину? Чи будуть зміни зваженими та адаптованими саме до української моделі охорони здоров’я? І чи вистачить  у держави грошей на фінансування цих змін?

 

Поділитися у соціальних мерехах:


Новини

Відео

Теги

ЄС Аваков Авдіївка АТО боєприпаси бойовики бурштин військові виробництво Водяне Волинь ВР ВРУ Геращенко ГПУ ГРВІ грип Гройсман держбюджет Держприкордонслужба Держрибагентство Дніпропетровщина ДНР Донеччина дороги ДСНС Думка народу ДФС експорт Житомирщина заборонена зброя загиблі Зайцеве законопроект Запоріжжя зброя зміни ЗСУ Кабмін Київ Київавтодор Київенерго Київрада Київщина Кличко КМДА конвертцентр контрабанда кошти Красногорівка Крим курсування Луганське Луганщина Львів Львівщина МінАПК Міноборони Мар'їнка МВС МОЗ наркотики Нацполіція НБУ області обмеження обстріли ОБСТРІЛИ Одеса Одещина озброєння перевезення поїзд показники поліція поранені Порошенко приватизація Рівненщина ремонт Росія рух РФ Савченко СБУ сніг суд схованка транспорт Україна українці Укрзалізниця Укроборонпром Уряд фінансування хабар хабарництво Харківщина Широкине Яценюк