Ми звикли говорити про те, що Україна – аграрна держава. Звикли до формулювання "житниця світу" по відношенню до нашої країни. Та чи все так добре в цій галузі, як може здатися на перший погляд? Сьогодні аграрії говорять про перспективи зниження врожаїв та суттєві втрати прибутку від експортної торгівлі. Про що саме хвилюються сільгоспвиробники?

Минулі гроші та досягнення сьогодення

Ви задумувалися, чому український аграрний сектор став завоювати провідні позиції в економіці країни? Родючі землі, інфраструктура, працьовиті люди та провідні технології  вирощування аграрної продукції – такі відповіді будуть вірними. Проте все це результат великого обсягу роботи, який дозволив останні три роки аграрним Міністрам звітувати про рекордні показники врожаїв та обсягів експерту. Яка ж саме робота була зроблена?

"Останні 10 років в аграрний сектор зайшло багато інвестицій, відбулася модернізація в тому числі й технічна. Залишки радянського пішли,впроваджувалися нові ідеї, технології", - розказав заступник генерального директора компанії УкрЛендФармінг Ігор Петршко.

Залучення цих коштів проходило активно з 2005 до 2008 року. В цей час чималі інвестиції заводили великі холдинги, але мали доступ до недорогих кредитних коштів й невеликі фермери.

Результат – останні роки Україна вийшла на стабільні обсяги виробництва зернових культур в 55-65 млн тонн, чого не було з 1991 року.

Саме це дало можливість України залишатися в трійці світових експортерів зернових в період економічного спаду в країні. Та поки всі тішилися рекордними обсягами експорту, в Україні назріли великі проблеми із власним виробництвом агропродукції.

Проблеми виробництва

Користуючись стабільними врожаями впродовж цих чотирьох років, уряди країни крок по кроку скорочували фінансову підтримку галузі. Це призвело до того, що в Україні практично зникло тваринництво, особливо це стосується вирощування великої рогатої худоби. Сьогодні небагато великих та середніх компаній хочуть тримати молочне, а тим більше м’ясне поголів’я. Навіть невеликі господарства не проявляють інтересу до вирощування корів.

"Фермери обробляють 4 млн га землі, це 30% від загального виробництва. У одного фермера в середньому 50-100 га, виробляють здебільшого зернові. За статистикою на 1 фермера припадає 1,5 корови",  - говорить директор Українського державного фонду підтримки фермерських господарств Іван Слободяник.

Багато це чи мало? Тут варто поглянути на приклад, який наводить експерт Незалежного експертного партнерства Віталій Саблук. А говорить він про те, що для Польщі непоодинокі випадки, коли сім’ї тримають понад 20 корів на подвір’ї. Експерт підкреслює зовсім інший менталітет ведення сільського господарства  в цій країні. Коли доходи родини падають, вони не скорочують поголів’я тварин, як це відбувається в Україні, а навпаки заводять ще худоби. Про що це говорить?

Врятуйте маленьких

Лише про те, що в Україні стрімко зменшується зайнятість населення, яке проживає не у великих містах. А ще країна залишається без продуктів власного виробництва, віддаючи ринок імпортним товарам.

Такі тенденції з одного боку є наслідком недостатньої фінансової підтримки сільського господарства, з іншого боку, вона демонструє й проблеми з оподаткуванням. Експерти говорять, що через законодавчі проблеми багато маленьких виробників залишаються поза ринком. Іван Слободяник називає цифру в 2,5 млн осіб.

Віталій Саблук говорить, що , наприклад,  в Німеччині для фермерів – людей, які на власній землі працюють самотужки – запроваджена нульова ставка оподаткування. Вони є частиною ринку, але їх не змушують платити за те, що вони обробляють землю. Більш того, вони не сплачують ПДВ, лише 5% від обороту. Саме тому, від 40% до 60% європейських фермерів  не є юридичними особами.

Що можуть дати особливі умови оподаткування для фермерів. На прикладі тієї самої Європи ми бачимо – маржинальність за 20%.

Цікаво, що специфіка розподілу цієї маржинальності у фермерів відрізняється від того, як її розподіляють більші компанії. Фермер використовує суму, яка покриває його життєві потребі, інше ж, як правило, пускає на потреби виробництва. Звичайно, ми говоримо про той сценарій, коли фермер працює у сприятливих умовах.

Чи знайдеться рішення для цих 2,5 українців, які займають ся виробництвом аграрної продукції в невеликих обсягах? Можливо, що й так. В Україні створення спеціальної системи оподаткування для цієї частини аграрного ринку знаходиться в стадії обговорення.

Стимулювання експортної та внутрішньої торгівлі

І зволікати з цими рішеннями не потрібно. Експерти наголошують, що про розвиток вискокомаржинальних секторів аграрного ринку потрібно думати вже зараз, оскільки виробництво сировини на експорт стає все менш вигідним. Ігор Петрашко говорить, що ціни на зернові у світі знижуються та вже досягли мінімальної позначки за останні 10 років, навіть без урахування інфляції.

Підтримує колегу й Віталій Саблук: "З 2014 року по минулий рік фактично вдвічі впали по ВВП. З іншого боку, коли експорт збільшуватиметься – це добре, але важливо дивитися,  як росте внутрішнє споживання зерна, якщо воно росте – розвивається тваринництво".

Падіння ВВП на фоні високих обсягів експорту сировини. Про що це говорить? Про те, що українці отримують все менше якісних продуктів місцевого виробництва, а фермери втрачають конкурентні переваги, якими користуються ті ж європейські фермери.

Віталій Саблук розказує, що не завжди ціна вирішує все. І говорити потрібно не лише про конкурентоздатність за ціновим критерієм. Наприклад,  Європа експортує в США на 600-700 млн сирної групи, а США продає за кордон цієї продукції лише на 20 млн, хоча американський сир коштує дешевше. Чому так? Все просто – європейський сир смачніший. Він виробляється здебільшого на невеликих сироварнях, де не витримуються в повному обсязі світові стандарти якості. Та це компенсується довгою історію якості, за яку споживачі готові платити.

Українські фермери сьогодні позбавлені можливості використовувати цей ринковий потенціал, оскільки не можуть отримати навіть дозвіл продавати власну продукцію в супермаркетах всередині країни.

Іван Слободян говорить, що проблеми з організованим представництвом фермерської продукції існує через інфраструктурні проблеми. Крім того, існує чіткий поділ цього сегменту ринка на тих, хто виробляє та тих, хто продає. Саме тому більш-менш активно експортуються горіхи, зерно, ягоди та мед, інша ж фермерська продукція не користується особливим попитом за кордоном.

"По тваринницькій продукції, ми взагалі не сертифіковані. І фермером зараз навряд здатні забезпечити собі міжнародні сертифікати", - додає Іван Слободяник.

Зрозуміло, що без допомоги держави українські виробники не зможуть забезпечити виробництво смачної та конкурентної  продукції. Тому плани уряду закласти у проект Бюджету на наступний рік 5,5 млрд гривень для компенсації витрат на гектар посівів аграріям виділять 5,5 млрд гривень. Це позитивний сигнал, проте, як ця допомога буде розподілятися поки не зрозуміло. Ринок чекає від уряду та парламенту продовження політики підтримки, чекає на пільгові кредити, на сприятливе оподаткування, на реальну допомогу при виході на нові ринки. Це важливо, бо без стабільного виробництва говорити про стабільний експорт неможливо.