Хто з вас влітку з’їздив у Горішні Плавні, Кропивницький? Відвідав Дніпро чи Кам’янське? Якщо ні, треба поїхати, подивитися, що там змінилося після того як міста пережили декомунізацію. Хоча тема відмови від радянських пережитків трохи вщухла в медіа просторі, та не зійшла нанівець. Сьогодні прощатися з атавізмами радянського минулого реформатори взялися у сфері регуляції роботи бізнесу.

Робити по-новому

В чому зв’язок між декомунізацією та роботою бізнесу запитаєте ви? Виявляється, в Україні ще не втратили дію нормативні акти датовані 20-ми роками минулого сторіччя. Наприклад, все ще діє урядовий наказ від 1923 року, який регламентує видачу господарського мила працівникам підприємств. Експерти говорять, що це не поодинокий випадок, бо за 25 років незалежності Україна жодного разу не робила ґрунтовного аналізу наявних нормативних актів. Більше того, за цей період не змінений сам підхід до формування відносин держави та бізнесу.

"В Україні ще з радянських часів повелося: бізнес – це частина держави. Законодавство України написано таким чином, що держава завжди знайде норму, за якою бізнес притягнуть до карної чи адміністративної відповідальності", - розповідає керівник проекту Офіс ефективного регулювання Олексій Дорогань.

Можливо, що саме тому в Україні так прагнуть влади ті, хто бачить в ній можливості до заробітку. І брати гроші з бізнесу за те, щоб давати йому працювати в нашій країні давно вже стало традицією та закріпилося десь на підсвідомості. Не може поки в Україні зникнути переконання, що якщо людина у владі, їй всі винні. Звичайно, таке твердження можна вважати суперечливим. Але чому ж тоді багато представників бізнесу особливо малого та середнього приймають рішення просто віддати хабар інспектору та закрити для себе питання проходження перевірок?

Фраза "в інспектора завжди буде нормативний акт, якого немає у вас, але який ви порушуєте" – доволі показова в цьому плані. Вона ілюструє, що сьогодні протистояти державі можуть лише ті, хто має або владу, або великі гроші, або авторитет.

Чому в країні, яка пережила революцію гідності та вибрала для себе європейські цінності продовжує діяти стара система в усій своїй красі? Самі реформатори кивають на політичні перипетії та говорять : коли міністр знаходиться на посаді в середньому менше року, то він просто не береться за великі реформи,шукає швидких перемог та не змінює систему по суті.

Такі реалії сформувалися не за день і навіть не за рік, вони вибудовувалися десятиріччями. Сприяли їх закріпленню частково ментальні особливості українців, частково те, що маса людей, які прагнули змін, була недостатньо високою. Сьогодні реформатори у владі стверджують: систему готові змінити, є підходи, фінансування та політична воля. Чи так це? І що пропонують для чергової спроби зміни системи?

Нова регуляторна діяльність

Сьогодні в уряді вирішили використати британську модель реформ та залучити групу неурядових фахівців для того, щоб вони проаналізували всю базу нормативних актів, з’ясували, що потрібно для ефективної роботи бізнесу, а що ні та чи не вимагає бізнес від держави легалізувати незаконні схеми. Все це має бути оформлено в нове зрозуміле законодавство, прийнято парламентом та створити таке собі українське економічне диво.

Яка частка скептицизму в цьому плані, кожен вирішить для себе сам. Ми ж можемо поки поговорити про те, яким чином в Україні планують створити прозоре бізнес-регулювання.

Перше кардинально нове питання самі до себе урядовці поставили цього року. А чи потрібно для дерегуляції тільки відміняти законодавчі акти? Можливо варто щось і додати?

"Ми вирішили підійти до цього питання не кількісно, а якісно. Не важко відмінити 15-20% застарілих документів", - говорить заступник міністра економіки Максим Нефьодов, і тут же додає, що потрібно розбиратися, які саме акти та навіщо.

Підтримує його в питанні системного підходу до встановлення правил для бізнесу і голова Державної регуляторної служби Ксенія Ляпіна: "Маємо внести єдиний критерій з дерегуляції. Ми маємо зробити, щоб бізнес було робити легше".

Та це поки все, що можуть сказати урядовці про зміни, адже детального плану їх впровадження поки немає.

Коли і як все запрацює?

Якщо плану немає, то що ж є? Бо, погодьтеся, про декларації, меморандуми та наміри ми всі чуємо вже два роки. По факту є європейський проект FORBIZ, який розрахований на 3 роки та має бюджет більше 7 млн європейських грошей. Також є експерти, які з кінця вересня почнуть створювати нове галузеве законодавство

Що це означатиме для бізнесу? Спочатку всі мають приготуватися та чесно відповісти на запитання: які проблеми є, що заважає їх вирішенню. Далі експерти визначать інструменти, за допомогою яких будуть ці питання вирішуватися, а далі впродовж року визначатимуть, наскільки ефективно працює цей підхід.

Знаємо ми також, що експерти проекту підуть не шляхом аналізу всіх нормативних актів, які регулюють роботу кількох ринків, одразу. Вони підуть шляхом "вирішити конкретні проблеми конкретного ринку".

"Не потрібно ускладнювати. Правильно буде, наприклад, просто зазначити ліцензується певна діяльність чи ні. Процедури потрібно прибирати з законів галузевих та перемістити до функціональних. Сьогодні у нас безлад", - говорить керівник Офісу ефективного регулювання Олексій Гончарук.

От так крок по кроку реформаторам буде потрібно пройти 70 ринків. Плани амбітні, а строку – рік.

В очікуванні проблем

Завдання виглядає простим здебільшого в теорії. Ми ж всі розуміємо, що на кожному ринку вже склалися певні негласні правила роботи. Це не про законодавство і не про бізнес-стратегії з гарвардських підручників.

"Очікуємо, що найскладніше нам буде працювати з монополістами", - говорить Олексій Гончарук.

Тут багатьом на думку могло прийти, що мова про компанії-монстри, та це не зовсім так, бо є і невеликі монополії. Наприклад, монополії на перевезення Київ – Одеса чи водоканал в кожному місті – це все монополії.

Окремим полем бою експерти бачать врегулювання ситуації з природними монополіями, які сьогодні є ласим шматочком для багатьох "бізнесменів" від влади.

Про деталі таких комунікацій реформатори поки не говорять, чекають на зворотній зв’язок та узгодження плану дій від профільних Міністерств, адже в кінцевому варіанті саме вони будуть лобіювати законодавче прийняття нових правил роботи ринків.

Коли бізнес захистять від бізнесу

Важливо зрозуміти ще один момент. Робота ринків - це, насправді, не тільки, і не стільки взаємини бізнесу з державою, які в ідеалі мають бути зведені до мінімуму. Про що мова?  Давайте проведемо невеличкий експеримент. Якщо ви спитаєте бізнесмена, які питання для нього найскладніші (і він погодиться вам сказати правду), то відносини між державою та бізнесом можуть опинитися навіть не в першій трійці.

Насправді, є дуже багато гострих питань у взаєминах бізнесу з бізнесом. Простіше говорячи, в Україні почастішали випадки рейдерского захоплення, які були притаманні часам перебування у владі Януковича, а до цього – бурхливим 90-м.

"Дайте зрозумілі правила, які будуть захищати мене у взаєминах з моїм контрагентом, бо у наслідок корпоративного конфлікту він може мене рейдернути, не заплатити мені гроші", - наводить цитату одного з представників бізнесу Олексій Дорогань.

Юридичний захист у правилах ведення бізнесу видається природною необхідністю і для ключового експерту проекту FORBIZ Джошуа Бадаха.

Крім того, європейські спеціалісти радять дивитися на всі процеси ширше. От маємо ми проблему з регулюванням, яку в ідеалі вирішимо, і що це нам дасть? Питання слушне і має дуже просту відповідь. Зробимо неприємну процедуру і отримаємо "смаколика".

"Україна ще не може розраховувати на те, щоб користуватися програмами підтримки малого та середнього бізнесу на рівні з європейськими країнами. Але, якщо буде прозора робота ринку, то європейські програми підтримки конкретних проектів будуть доступні", - говорить Джошуа Бадах.

Кожен новий досвід людина чи країна переживає, як щось унікальне. Проте, це зовсім не означає, що такого не було ніколи. Той шлях, який має пройти Україна, вже пройшли в Польща, і Балтійські країни. Просто вони це зробили 20 років тому, коли прийняли рішення будувати економічні зв’язки не з Росією, а з країнами старої Європи.

Український політикум кожного дня, через всі можливі засоби комунікації говорить, що країна зробила аналогічний вибір. Здається, прийшов час це демонструвати.