Українці найбільше бояться двох речей: злиднів та збройної агресії. Не вірять майже нікому та вважають, що покластися можна тільки на армію та волонтерів. Така картина є незмінною вже не один рік, та  й передумов для того, щоб було інакше, поки немає. В Україні прогресує криза довіри.

Наші внутрішні «демони»

Такі дані наводять в своєму дослідженні спеціалісти Центру Разумкова. Щороку соціологи вимірюють «температуру» суспільства в безпекових питаннях. Умовно спеціалісти ділять загрози на внутрішні та зовнішні. Головними внутрішніми загрозами для України соціологи називають тривале перебування у стані економічної кризи, безробіття, падіння рівня доходів громадян, корупцію та вплив олігархічних груп. Також непокоїть українців зростання рівня злочинності та військовий конфлікт на Сході. Цікаво, що за останній рік при суттєвому погіршенні криміногенного стану в країні, українці вважають реформу поліції однією з найвдаліших. Найбільш позитивно громадяни висловлюються про роботу патрульної поліції.

«Переважна більшість опитаних не мали жодного контакту з поліцією протягом останніх 12 місяців, а більшість з тих, хто мав справу з поліцією, залишилися задоволені роботою правоохоронців і частка позитивних відгуків зросла, порівняно з попередніми опитуваннями. Респонденти високо оцінили їх здатність уважно вислухати, а також переважна більшість не згадали жодних натяків на вимагання грошей і подарунків з боку поліції», - йдеться у дослідженні Центру Разумкова.

Це, певно, єдиний позитивний відгук про реформи в правоохоронній сфері. Оскільки довіру до антикорупційних відомств назвати високою аж ніяк не можна. Більше того, рівень зростання корупції в органах державної влади українці вважають навіть вищим, ніж у 2013 році.  Поки засади Антикорупційної стратегії 2014-2017 років, яка значилася як пріоритетна для держави, важко назвати виконаними. Соціологи відзначають, що індикаторами успішного виконання стратегії може бути збільшення частки населення, яке негативно ставиться до корупційних проявів та зростання кількості громадян готових повідомляти про факти корупційних проявів. Проте цього року  тих, хто не буде повідомляти про корупцію побільшало на 8%. Здається, що все ж криза довіри продовжує свій негативний вплив на суспільство, бо люди впевнені, що представник влади як крали, так красти і продовжують. 75% громадян вважають, що немає ніякого сенсу повідомляти про корупцію, оскільки ніякого результату це не дасть.

Криза довіри

Низький рівень довіри до владних органів – окрема історія. Українці ніколи особливо не вірили владі, але останні роки ситуація стала просто катастрофічною. За даними дослідження основними джерелами порушення прав людини є Президент, кримінальні структури та уряд. При цьому тому, що правоохоронні органи можуть захистити, українці також не вірять. Серед правоохоронних органів низькій рівень довіри має Служба безпеки України , їй не довіряють 56,6% респондентів. Найнижчий рівень довіри громадяни мають до судів – 86,6% та прокуратури – 83,3%.

При тому більш критичне ставлення до дій влади, зокрема Президента та уряду, соціологи фіксують на сході та півдні країни. Для прикладу, на сході у порушенні прав людини Президента звинувачують 18,2% опитаних, а криміналітет – лише 9%

Цікавим є той факт, що вважаючи Президента основним джерелом порушення прав, кожен третій респондент впевнений, що саме гарант Конституції повинен мати провідну роль в державі. І це при тому, що Україна має парламентсько-президентську форму правління. Та як наш устрій не називати, людям все рівно не подобається те, як працює влада. За даними Центра Разумкова, в питаннях протидії загрозам національної безпеки більшість державних інститутів отримує незадовільну оцінку. Найгіршими є Президент  -2,4 бали за 5-ти бальною системою, уряд – 2,1 та парламент – 2,0.

Натомість найкращі оцінки отримали волонтерські організації – 3,4 бала, Збройні Сили та Національна гвардія – 3,1 бал. Варто сказати, що саме довіра до силових відомств є найвищою в українців.  Громадяни переважно довіряють Збройним Силам – 55,9%. Нацгвардії – 49%, Державній службі з надзвичайних ситуацій – 45% та добровольчому руху/територіальній обороні – 45,2%. Більше того саме силові структури та добровольчі батальйони українці вкрай рідко називають порушниками прав людини.

Персональні страхи

В Центрі Разумкова з’ясували, що реформи у секторі безпеки впливають на відчуття особистої безпеки (7%) менше, ніж результати економічних та соціальних реформ (18,3%). Саме з погіршенням економічної ситуації представники правоохоронних органів не одноразово пов’язували погіршення криміногенної ситуації. Це знайшло відображення й у страхах українців щодо особистої безпеки – вплив цього фактору за рік збільшився на 11,8%.

На питання, де саме громадяни України відчувають себе повністю безпечно, 80% відповіли, що у власній оселі, у своєму під’їзді – 70%, у своєму районі – 60%. Та соціологи звертають увагу на те, що 15% респондентів не почувають себе безпечно навіть у власному помешканні, а більше 40% - у тих населених пунктах, де проживають. Звичайно, більш властиві такі страхи жінкам, які відчувають себе менш захищеними, ніж чоловіки в середньому на 10%. Цікаво, що у власному автомобілі більш безпечно почуваються чоловіки – 63,8%, ніж жінки – 45,6%.

Страхи відносно власної безпеки в місці, де люди проживають, щороку зростають. Так 2017 року на 28,7% побільшало громадян, які зауважують, що проживати їм стало менш безпечно. Найбільше громадяни відчувають себе незахищеними від крадіжок та грабежів – 86,2%, протиправних дій української влади – 82,6% та великих стихійних лих – 82,3%.

З даних соціологів виходить, що українці здебільшого відчувають себе безправними та незахищеними. Велика кількість реформ, проведення яких далеке від ідеалу, на ряду з занепадом економіки провокують поглиблення кризи довіри українців в першу чергу до влади. В часи, коли Президент країни взяв на себе основну контролюючу функцію, принаймні українці вважають саме так, незважаючи на те, що роль парламенту фактично нівелювалася, хто має нести відповідальність за зміни в життя України?

«Саме через призму оцінок успішності реформ слід сприймати значення відповідей на питання стосовно відповідальності. Майже половина (48,4%) українців вважають, що Президент держави повинен нести головну відповідальність за проведення реформ. Уряд України разом з керівниками відповідних міністерств і відомств (7,3%) та Верховна Рада (10,1%) набрали удвічі менше «голосів», ніж глава держави», - пишуть соціологи Центра Разумкова. Та хто насправді понесе відповідальність, зрозуміти можна буде тільки згодом…