Минулого року Підкомітет ООН з недопущення катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання провів аудит 21 закладу несвободи в Україні. Експерти дійшли висновку, що в українських ізоляторах затримані часто піддаються катуванням, а в тюрмах затримані утримуються в неналежних умовах, які становлять загрозу як мінімум їх здоров’ю. Що з цим робитиме українська влада?

Право бути людиною

Моніторингова місія, яка працювала в Україні в два етапи ( 3 19 по 25 травня  та з 5 по 9 вересня 2016 р) через те, що представники ООН не мали змоги потрапити на усі об’єкти, які збиралися перевіряти. Разом з тим, конфлікт було вирішено та аудит провели. Його висновки показали, що у нас є багато порушень прав людини з самого моменту затримання. В Підкомітеті говорять, що під час затримання часто елементарно не повідомляють про причини затримання та не інформують особу про її права. Крім того, далеко не одразу людині повідомляють про затримання.

"В установах підконтрольних СБУ, окремі особи можуть бути позбавлені волі строком від декількох годин до декількох днів, перш ніж вони будуть офіційно вважатися затриманими. Незважаючи на те, що вони вже перебувають під контролем слідчих органів і задіяні в слідчий процес, не існує системи документування їх місцезнаходження і стану здоров’я", - йдеться у звіті Підкомітету.

Крім того, представники місії ООН говорять, що потрібно вирішити питання з наданням адвоката вже з перших хвилин затримання. Представники українського уряду та парламенту з цим погоджуються, але говорять, що потрібно вирішити, як саме це зробити.

"Я з пересторогою ставлюся до рекомендації, що адвокат має бути наданий затриманому з моменту затримання. Тоді співробітникам поліції доведеться привозити адвоката з собою на затримання. А коли затриманий побачить адвоката, що прибув з представниками поліції, навіть якщо це адвокат безкоштовної правової допомоги, то довіра до адвоката буде підірвано", - говорить Валерія Лутковська та пропонує виписати норму  надання адвоката з моменту потрапляння до будівлі поліції.

Перший заступник Міністра юстиції Наталія Севостьянова говорить, що відомство також розуміє проблеми  та вже створило центри безоплатної правової допомоги.

"Крім того, ми розмістили інформаційні наліпки з телефонами адвокатів прямо в поліцейських авто", - додала вона.

В Мін’юсті визнають, що цих методів поки не досить, щоб вирішити ситуацію, бо за оцінками правозахисних організацій одразу затримання фіксується тільки у 25%, решта документується пізніше або взагалі не документуються.

Приховане насильство

Окремо представники  ООН наголошували, що, коли затримання все ж оформлено, є багато питань до організації надання медичної допомоги та проведення обстеження затриманих осіб. Мова йде про те, що, коли з ізолятора тимчасового утримання людину переводять до СІЗО, то належне медичне обстеження не проводиться, бувають випадки, коли просто питають про самопочуття та на основі відповідей затриманого роблять висновки.

Варто сказати, що зараз так само обговорюють питання створення медичної служби і у ізоляторах тимчасового утримання. Такі заклади з самого початку не передбачалися для довгострокового утримання людей, проте іноді люди можуть проводити там багато місяців. В Підкомітеті говорять, що часто в таких ізоляторах тримають людей, поки у них не зійдуть побої, а вже поті перевозять до СІЗО.

Проте, за словами Уповноваженого з прав людини при Верховній Раді Валерії Лутковської, деякі слідчі говорять, що людину потрібно тримати в деяких випадках довше, ніж це передбачено законом задля її власної безпеки.

"В ізоляторі тимчасового утримання медичне обслуговування взагалі не передбачено. Мені здається, що пропозиція мала б звучати, як створення медслужби на постійній основі", - сказала Валерія Лутковська.

Ці проблеми є вагомими, та представники ООН наголошують, що є питання, які їх непокоять значно більше – приховання фактів катування. Медпрацівники часто не звертають уваги на побої, які отримують затримані чи ув’язнені.

"Підкомітет стурбований  тим, що медичні працівники в місцях позбавлення волі не вважають своїм обов’язком з’ясовувати, чи виявлені травми могли бути отримані і результаті катувань і жорстокого поводження. Підкомітет також зазначає, що медичні працівники в установах системи кримінального правосуддя вважають очільника установи своїм безпосереднім керівником. Така система підпорядкування може привести до конфлікту інтересів, які можуть завадити працівникам охорони здоров’я повідомляти про травми, що свідчать про застосування тортур або жорстоке поводження",  - зазначається у звіті.

Про проблему в Україні знають. Валерія Лутковська говорить, що зараз вирішуються питання, щоб лікарі в пенітенціарній системі були незалежними від адміністрації.

"Потрібно створювати умови, щоб лікарі мали право у разі необхідності відправляти аналіз про стан людини в прокуратуру, так як це зараз робиться у СІЗО", - додає вона.

За ґратами

Коли людина отримує вирок за своє правопорушення, та опиняється у в’язниці, то тут ситуація з дотриманням прав людини не краща. В ООН наголошують, що умови перебування ув’язнених викликають занепокоєння та звертають особливу увагу на становище тих, хто відбуває довічне покарання.

"Камери у СІЗО по всій країні, в тому числі в тих, в яких побували представники Підкомітету в Харкові, Львові, Бахмуті, Маріуплі та Запоріжжі, маленькі, погано вентильовані та вологі, з жахливою гігієною і відсутністю санітарних умов. Ці камери також пусті, з неналежним туалетом і постільними речами. Деякі камери дуже темні, а в інших безперервно використовується штучне освітлення",  - написано у звіті ООН.

Представники Підкомітету підкреслюють, що у таких умовах засуджені проводять по 23 години на добу, а ту годину, яка передбачена для прогулянки на свіжому повітрі вони проводять у кайданках. Такі ув’язнені вважаються небезпечними, тож, за словами учасників місії, увесь час перебувають в таких умовах, ніби на них наклади дисциплінарне стягнення на весь термін ув’язнення.

Кращі умови в закладах, де перебувають ув’язнені матері з дітьми. Приміщення чисті, світлі, добре обладнанні, є ігрові кімнати. Але непокоїть  Підкомітет те, що молодим мамам не дають змоги проводити з дітьми багато часу. Більше того, погрози заборонити бачитися з дитиною часто використовуються співробітниками колоній для психологічного тиску на ув’язнену та застосовують як дисциплінарне покарання. Це представники ООН називають неприпустимим.

"Крім того, вагітні жінки утримуються разом з іншими ув’язненими в загальних спальних приміщеннях, розташованих в старих, погано освітлених будівлях", - додають в Підкомітеті.

Проблеми зі станом тюрем Мін’юст визнав давно. Те, що чимало будівель мають вік під 100 років – не секрет. Держава намагається шукати кошти хоча б на поточні ремонти, проте будувати нові тюрми фінансів немає.

"Не маючи ресурсів, щоб будувати нові тюрми ми пішли шляхом державно-приватного партнерства. Ми пропонуємо інвесторам побудувати тюрму за межами міста, натомість отримати можливість знести тюрму в центрі міста та використати змелю для будівництва соціального об’єкту. Такий проект успішно реалізується по Львову. Ми сподівається, що скоро по ньому пройде публічний конкурс", - говорить Наталія Севостьянова.

Також в Україні працюють над створенням системи пробації, щоб засуджені після звільнення мали більше шансів повертатися до нормального життя. Наталія Севастьянова говорить про 400 центрів пробації по всій країні.

Реформа пенітенціарної служби потроху йде, проте проблеми в українській системи закладів несвободи доволі глибокі, Організація Об’єднаних Націй з таким станом речей не згодна. Тому представники Підкомітету з недопущення катувань просить України впродовж 6 місяців надати звіт про вжиті заходи і дорожню карту для повного виконання усіх рекомендацій про створення належних умов для утримання людей у неволі. На це звичайно, потрібні гроші, які ООН закликає все ж їх знайти, та закласти окремою статтею видатків у національному бюджеті.

Крім того, на думку представників Організації, окрім змін у роботі системи, всі випадки застосування катувань, мають бути розслідувані, ув’язнених мають припинити карати за те, що вони хочуть поскаржитися на протиправні дії з боку представників держави. Система має стати більш відкритою та працювати за законами, в яких і встановлені межі суворості покарання.