Бєлєнков: Україна є майданчиком для тестування ІТ-розробок

1073
Бєлєнков: Україна є майданчиком для тестування ІТ-розробок

Українські ІТ-розробники вважаються одними з найсильніших спеціалістів у світі. Чимало вітчизняних ІТ-шників працюють у підрозділах великих транснаціональних компаній, виграють світові хакатони та часто їдуть з країни. Разом з тим, економічно привабливі галузі створили в Україні окремий сегмент ринку ІТ-послуг. За останні кілька років непогано спрацювало застосування інформаційних технологій в агросекторі. Це дозволило виробникам сільгосппродукції суттєво скоротити власні витрати. ПРАВДА поговорила з керівником консалтингової компанії Артемом Бєлєнковим про причини успіху цієї співпраці. Також, ми запитали, а чи готові ІТ-компаній запроваджувати проекти з оптимізації в інших галузях економіки.

 

Склалася думка, що українські ІТ-шніки – це хлопці, які працюють здебільшого на західні компанії. Сьогодні щось змінилося? На ринку інформаційних технологій, справді, ІТ-шники – ті, хто працюють тільки на західні компанії чи щось змінилося?

Сьогодні можна відмітити два тренда. Насправді, у нас дуже сильно розвивається аутсорсінг на західні ринги, наші компанії входять в глобальні рейтинги аутсорсингових компаній. У нас є велики гравці, такі як ELEKS Software, – компанії, в яких працюють тисячі осіб. На сьогоднішній день у рамках цих компаній, і в рамках невеликих компаній, які створюються, багато в чому переорієнтир йде на внутрішній ринок, зокрема. На створення продуктів з доданою вартістю для локального ринку. В тому числі й для сільськогосподарського ринку, в якому я розвиваюся.

Зараз багато пишуть про те, що аграрний сектор і ІТ знайшли точки перетину, йде гарна динаміка співпраці. З чого і чому така співпраця почалася, і до чого ми можемо прийти?

Тут є кілька факторів того, чому це почалося. Структура нашого ринку – достатньо специфічна. Це великі холдинги та середні компанії, які по суті мають площу в 10-30 тис га. Це дуже велика компанія, якщо міряти мірками Європи, Азії, Ближнього Сходу. Керувати процесами виробництва, контролювати техніку, використання ресурсів – доволі складно. Розподілені території, різні кластери, багато людей в управлінні. Земельний банк розрізнений. Відповідно, потрібні певні технології для того, щоб ці процеси автоматизувати. З одного боку, сама структура ринку підтискає всіх до того, що це потрібно використовувати. З іншого боку – розвиток технологій у світі здешевив вартість бар’єра входу в якісь інновації. Починалося все з простого – банальні GPS-моніторинги техніки: куди поїхав трактор, де фура і таке інше. З певних систем обліку типу 1С, які згодом почали розростатися і розподілятися на специфічні системи обліку для аграрного напрямку, для ведення технологічних карт. Потім почали застосовуватися метеостанції, з’явилися дрони, супутникові дані, купа різних сенсорів, виробники техніки зробили великий стрибок у розвитку: автопілоти, вимкнення певних секцій на обприскування. Сегмент Hardware і softwarе складові дуже швидко розвивається, що дає можливість більш дешево вводити у цей ринок, ніж раніше.

На цьому ринку зараз більше представлені західні компанії чи це поле для вітчизняних ІТ-шників?

Тут є дві специфіки: реальні інновації – заточені у промислове виробництво зразки – за великим рахунком, йдуть зовні. Компанії John Deer, Case у себе розробляють певні речі для наших ринків для масових продажів. Наші локальні гравці – здебільшого стартапи, або компанії, які впроваджують чужі технології. У нас мало інновації розробляють всередині. Ми або розбираємо американську метеостанцію, і на китайських запчастинах робимо таку ж, але в десять разів дешевше. Або ж беремо ту саму метеостанцію, продаємо її аграріям та навчаємо, як з нею працювати.

Всі говорять, що аграрний сектор експортує продукцію і залучає валютну виручку до країни, але всі технології, починаючи з посівного матеріалу, техніки, даних, високоточного обладнання, імпортується. Тому ми всі ці валютні надходження віддаємо за продукти з доданою вартістю.

Чому ми імпортуємо певні розробки ззовні, якщо ми абстрагуємося від техніки і подивимося на те, що мізки виробляють? Чому так? Нам чогось не вистачає?

Тут питання в структурі ринку, як такого. Наш ринок дуже маленький з точки зору інвестицій і привабливості. Тому для внутрішнього ринку звідси щось розробляти дуже складно, а місцевим стартапам виходити на зовнішні ринки доволі важко Це дорогий процес. У них або немає інвестицій, або вони не знають, як це робити. Зараз ця культура тільки починає формуватися. За рідким виключенням українські стартапи кудись виходять. Все це призводить до того, що якісь ідейні хлопці в Штатах придумують те, що придумав хтось і тут, але американці отримують великий ринок, на якому це можна масштабувати та одразу отримувати крупні замовлення, інвестиції. Продають свої розробки великим компаніям, отримують кошти та придумують щось нове. У нас же хлопці придумують щось нове, приходять у холдинг, який або не розуміє, навіщо це йому, не дає можливості це протестувати, або просто не вірить у них. Вони в нерівних умовах знаходяться просто з точки зору конкурентної боротьби.

У нас цього року якраз буде хакатон аграрних інновацій, ми зараз з колегами по ринку працюємо над тим, щоб допомагати стикувати, з одного боку, аграріїв, з іншого боку  - ідейних хлопців зі стартапами, продуктами.

Наскільки ІТ технології запроваджені в українській агросфері, хто ними користується в першу чергу, яких покупців хочуть розробники залучати подальшому?

Першими йдуть крупні холдинги, у них є інвестиції. В рамках великих компаній проекспериментувати на бюджет до 500 тис доларів - це не є принципові гроші. Вони можуть дозволити собі купити новий трактор, нову сівалку, замовити супутникові дані, спробувати розробку, придбати сенсори. Або ж дехто з них намагається самостійно певні речі розробляти. Компанії поменше – 40-100 тис га – йдуть другими. Невеликі компанії – останні в черзі, не завжди до них ця хвиля доходить.

Холдинги першими входять у ринок, показують якісь кейси, але часто це робиться не системно. Велика проблема цього ринку саме в цьому. Не завжди ми маємо результат.

Тем не менш все більше компаній-стартаперів звертають увагу на аграрний ринок. А що з конкуренцією в цьому сегменті?

Поки це доволі ситуативна конкуренція. Зараз з’являються певні стартапи. Минулого року був хакатон, цього року буде кілька хакатонів, ми допомагаємо цю історію модерувати, організували для цього асоціацію AgTech, яка націлена на те, щоб звести аграріїв з ІТ-шниками, з консультантами. Ринок дуже малий, якщо ми плануємо конкурувати на ньому один з одним, то самі собі відрізаємо можливості зробити щось більше. Конкурують, як правило, ті, хто імпортує технології.

Вже кілька років галузі агро та ІТ вважаються такими, що сприяють розвитку економіки. Та кілька днів тому Президент України заявив, що будівельна галузь може запустити українську економіку. У зв’язку з цим питання: ІТ-шники сьогодні дивляться на найбільш прибуткові галузі економіки чи якось по іншому вибирають, куди заводити свої проекти?

Якщо ми говоримо про крупних ІТ-шників, а мені пощастило бути знайомим з кількома керівниками великих аутсорсингових компаній, їм набагато цікавіше продавати наші "мізки" за кордон. Вони заробляють на цьому більше грошей, і це цікавіше з точки зору бізнесу. Для них, якщо є проекти в сільському господарстві, ІТ для будівництва, для фарми, - це, як правило, якісь пілотні речі. Піти собі у мінус, спробувати, подивитися, чи готовий до цього ринок. Це розвідка – умовно кажучи. Як правило, для них це закінчується нічим, і вони повертаються до заробляння коштів на аутсорсингу. Західний клієнт до цього більш готовий. Але все рівно, вони продають «сировинні» послуги. Україна продає кукурудзу, а потім нам повертаються баночки з консервованою кукурудзою. І ми за неї платимо зовсім інші ціні. Так само й наші ІТ-шники, розробляють щось для західних компаній, а потім ми купуємо Microsoft і інші речі.

Багато стартапів орієнтовані не на наш ринок. Вони орієнтовані тут отримати практику, відпрацювати певні речі, знайти рішення - або софт, або датчик, «залізо» - і експортувати. Тут обсяг ринку невеличкий, клієнт не готовий, половина людей що приймають рішення – червоні директори, стара школа або їх діти, які не дуже зацікавлені в цьому розбиратися. Внутрішній попит тільки розвивається, хоча сам ринок змушує до змін. У нас в країні є економічні вимоги, і валютні проблеми, проблеми з курсом, логістикою,експортом, маржа падає. Всі просто продають сировину за ціну, яка формується на біржі Чикаго, структура собівартості майже вся імпортна. Аграрії просто повинні підвищувати власну ефективність. Це єдине, що їх до цього змушує.

Давайте поговоримо про кадри в ІТ-сфері. Є думки експертів з приводу того, що Україна в якості ІТ-освіти дуже відстає, та вже за 5-10 років ми стикнемося з тим, що у цій галузі буде кадровий голод. Як Ви вважаєте, так буде?

Є гарні проекти GoIT, є проекти при політехнічних інститутів. Багато є ініціатив, у яких готують правильні, хороші кадри. В цілому, якщо говорити про систему освіти, вона масово відстає і у сфері сільського господарства, і у ІТ. Якщо ми говоримо про проект асоціації та хакатон, який в рамках його проводиться, то бачимо цінність не тільки з точки зору зібрати людей, показати продукти. Тут гарна НR-функція. Можна знайти тямущих хлопців, залучити до себе у проект або купити їх з ідеєю. Знаходити людей можна в короткострокових івентах, подивитися, як вони просувають ідеї, як їх презентують, як пропрацьовують.

ІТ – більшою мірою інтелектуальний труд. Відомо, що в Україні є проблеми з захистом інтелектуальної власності. Можливо? Ви на власній практиці чи Ваші партнери, інші учасник ринку стикалися з подібними проблемами. Якщо так, то з якими саме?

Проблем є багато. У нас є конкретний кейс. Є домовленості з нашими партнерами розробляти спільний проект. Як вистроїти цю історію на договірному рівні? У нас дуже важко закріпити все на законодавчому рівні так, щоб все було надійно для всіх сторін. Є приклади, коли хтось у рамках холдингу розробляє певний продукт, хтось з розробників йде і створює власний продукт. Є випадки, коли холдинг перекупає розробника з консалтингу. В таких випадках на рівні людських відносин приймається рішення не працювати більше з певною людиною. З точки зору права – це явно не про нас сьогодні.

А як Ви вирішуєте подібні проблеми, коли вони виникають?

В рамках судових розглядів в Україні це марно, нормального захисту в українських судах немає. Єдиний вихід – створювати компанії в західних юрисдикціях, де діє англійське право, або в Штатах. Всі, хто зараз розробляє певні речі, якщо ми говоримо про стартапи в стадії інкубації або на виході з інкубації, коли вони входять в акселерацію, створюють якісь юридичні особи в правильних юрисдикціях. Під них їм дають гроші на програмні продукти. Але це точно не в Україні. В українські ТОВки ніхто гроші не вкладає.

Назвіть кілька пунктів, які потрібно виправити, можливо, в законодавчому полі, можливо в інших сферах, щоб українській ІТ-сектор припинив бути сировинним продуктом, придатком при західних компаніях та почав розвиватися самостійно?

Можу говорити з точки зору досвіду в агросекторі. Невеликим компаніям потрібні податкові пільги або преференції для тих, хто працює в цій юрисдикції. Бо, наприклад, стартапери їдуть до Естонії, де отримують пільги, що дає їм змогу рухатися далі.

Потрібно мотивувати агрохолдинги допомагати. І я думаю, на рівні Міністерства потрібна програма розвитку. У нас приходять міністри, їх програма складається з дотацій фермерам, приватизації. А ринок розвивається. І він вже набагато далі, аніж вони обговорюють на зустрічах з головами в стилі КПСС. Розрив між ринком і тим, як вони це бачать – дуже великий. Ринок розвивається самостійно, він нікого не чекає. Якби держава була більш залучена до цього, і були додаткові бонуси, все це йшло б швидше.

Більше підтримувати підприємництво на рівні регіонів. Є те, що відбувається у Львові, є спроби підтримати ІТ у Харкові. Думаю, в світлі децентралізації у міст багато грошей, щоб створювати інноваційні хаби. Тут знову питання інвестицій. Якщо люди будуть готові вкладати гроші в міста, у створення коворкінгів, лабораторій та інше, створиться інфраструктура. Далі до таких осередків будуть просто липнути всі ініціативні люди. Такі речі мають бути. Так чи інакше, якщо люди не можуть тут себе реалізувати, вони або ідуть, або згасають. Це найстрашніше. Краще поїхати, аніж згаснути.

      

 

Поділитися у соціальних мерехах:


Новини

Відео

Теги

ЄС Аваков Авдіївка АТО боєприпаси бойовики бурштин військові виробництво Водяне Волинь ВР ВРУ газ Геращенко ГПУ ГРВІ грип Гройсман депутати держбюджет Держприкордонслужба Держрибагентство Дніпропетровщина ДНР Донеччина дороги ДСНС Думка народу ДФС експорт Житомирщина заборонена зброя загиблі Зайцеве законопроект Запоріжжя зброя зміни ЗСУ Кабмін Київ Київавтодор Київенерго Київрада Київщина Кличко КМДА конвертцентр контрабанда кошти Красногорівка Крим курсування Луганське Луганщина Львів Львівщина МінАПК Міноборони Мар'їнка МВС МОЗ наркотики Нацгвардія Нацполіція області обмеження обстріли ОБСТРІЛИ Одеса Одещина озброєння перевезення поїзд показники поліція поранені Порошенко приватизація Рівненщина ремонт Росія рух РФ Савченко СБУ сніг суд схованка транспорт Україна українці Укрзалізниця Укроборонпром Уряд хабар хабарництво Харківщина Широкине