Будівельна галузь вже кілька років демонструє зростання. На наступні роки перспективи її розвитку також виглядають непогано. Разом з тим, для того, щоб на ринку вибудувати цивілізовані відносини потрібно багато замін в законні та підзаконні акти. Про те, що очікує ринок найближчим часом, а також про тенденції в галузі житлового будівництва, про квартирні черги і не тільки ПРАВДІ розказав заступник міністра регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ Лев Парцхаладзе.

Темпи будівництва в Україні зростають. На Вашу думку, скільки часу ще протримається така тенденція? Чому?

Світовий банк покращив відсоток зростання ВВП України у 2018-му році - з 3% до 3,5%, а в 2019-му - на рівні 4%. Це дуже хороший сигнал, який говорить про стабілізацію української економіки і початок зростання. І ми вже спостерігаємо це протягом останніх місяців у будівельній галузі - вона поступово зростає. Кількість прийнятого в експлуатацію житла перевищила 2 млн кв. метрів вже в березні цього року. У порівнянні з минулорічними показниками - це ріст на 9,3%. Впевнений, за результатами року падіння цього показника, як мінімум, не буде. Також збільшуються обсяги будівництва – майже на 21%. Сподіваюся, що така тенденція збережеться протягом всього року. Динаміка і прогнози на майбутні роки позитивні. Головне, зберігати цю можливість і сприяти її розвитку далі. Тим паче, що це добра новина і для самих громадян – якщо зростає попит на придбання будинків або квартир, то це сигнал покращення добробуту людей. А це найголовніше.

Яке житло сьогодні здебільшого будують в Україні? Дайте характеристику умовного середньостатистичного будинку

Важко визначити, яким може бути середньостатистичний будинок в Україні, адже всі розрахунки виконуються в залежності від розміру земельної ділянки, якою володіє забудовник. Відповідно до цього здійснюється його проектування.

Разом з тим, можу сказати, що протягом останніх років зростає попит на придбання квартир з невеликою площею – близько 40-60 кв. метрів. Вони будуються у різних варіантах, є більш компактними та продуманими, а найголовніше – таке житло можуть дозволити собі придбати більше громадян, адже немає переплати зазайві квадратури, які не використовуються. Це дуже зручно. До речі, останнім часом стає все більше помітно, наскільки змінюються цінності в людей – якщо раніше найважливішим було мати все та якомога більше, то сьогодні у пріоритеті комфорт і простота.

Як часто у забудовників виникають конфлікти з місцевою владою чи компаніями, які надають доступ до мереж електропостачання, водопостачання?

Взаємовідносини забудовника з місцевою владою або компанією виникають ще на етапі отримання технічних умов. Тому вже при проектуванні будинку для забудовника стає зрозумілим, яким буде навантаження та обсяг роботи з підключення об’єкта до всіх необхідних мереж. Дійсно, іноді монополісти можуть зловживати своїм становищем на цьому ринку. Але, разом з тим, це питання вирішується шляхом переговорів.

Чи будують сьогодні так зване соціальне житло? Як багато?

Не потрібно плутати саме поняття. Соціальне житло –житло для тимчасового проживання громадян з обмеженими фінансовими можливостями. Воно не може бути придбане громадянами або даватися у власність. Воно не продається.

Якщо говорити про будівництво житла, яке надається особам, що перебувають на квартирному обліку, то воно будується за рахунок місцевих бюджетів. Якщо дивитися дані Державної служби статистики, такого житла будується досить мало, а вартість його будівництва не дуже відрізняється від середньої ціни на ринку.

Ми, у свою чергу, в Мінрегіоні розробили законопроект, який передбачає створення інституту муніципального орендного та лізингового житла, що будуватиметься за рахунок державних, місцевих, донорських або інвесторських коштів і надаватиметься в оренду громадянам. Його впровадження дозволить знизити вартість оренди на 30%, врегулювати відносини на ринку орендного житла, де наразі відсутні будь-які законодавчі механізми контролю, а також вирішити житлове питання для більшості українців.Таким житлом зможуть забезпечуватися молоді сім’ї, працівники бюджетної сфери, у тому числі, молоді спеціалісти. Крім того, це надасть можливість розселення внутрішньо переміщених осіб та громадян у випадку надзвичайних ситуацій.

Чому в будинках, які будуються за спецпроектами, наприклад, для медиків, часто більша частина продається за комерційними цінами?

Якщо якимось органом місцевого самоврядування передбачається земельна ділянка для будівництва житла з метою забезпечення, наприклад, медичних працівників, але коштів на саме будівництво виділяється недостатньо, то, дійсно, місцева влада іноді вимушена реалізовувати частину квартир на ринку, щоб передати іншу частину у власність медичним працівникам, які перебувають на квартирному обліку. Думаю, у більшості випадків це вимушена норма для них тому що, скоріш за все, обсяги місцевих бюджетів не дозволяють їм повністю передбачити кошти на будівництво.

Однією з ініціатив Міністерства є Містобудівний кодекс. На якому етапі зараз є його розробка? Що він принципово змінить в правилах забудови міст?

Питання дійсно дуже важливе, воно серед ТОП-пріоритетів будівельного блоку Міністерства.

Українське законодавство у сфері будівництва досить об’ємне і складне. Для того, щоб спростити користування ним і зробити подальшу роботу над його вдосконаленням більш ефективною, Міністерство й розпочало роботу з розроблення Містобудівного кодексу, який має стати зводом нормативно-правових актів, що регулюють відносини у будівельній галузі. Ми заручилися підтримкою фахівців Федерального міністерства навколишнього середовища, охорони природи, будівництва та ядерної безпеки Німеччини, які нам допомагатимуть у цьому питанні. Крім цього, обов’язковозалучатимемо до цієї роботи широке коло експертів та спеціалістів в Україні, а також профільні міжнародні організації.

Як сьогодні впроваджуються норми законодавчих та інших нормативних актів, що регламентують  дотримання прав осіб з особливими потребами? Яка робота планується в подальшому в цьому напрямку?

На жаль, ситуація в Україні сьогодні така, що люди з інвалідністю не відчувають себе частиною суспільства. Вони дуже рідко виходять на вулицю, а те, що в громадських місцях банально немає пандусів або вони поставлені з грубими порушеннями ще більше ускладнює ситуацію і віддаляє таких людей від нормального життя.

Тому дуже важливо створити якісні організаційні та законодавчі механізми, щоб усі державні та громадські установи були адаптовані до потреб таких людей, а нові об'єкти будувалися за актуальними сучасними ДБНами, які враховують вимоги до безбар’єрного простору.

На виконання Конвенції ООН щодо прав людей з інвалідністю Уряд поставив перед Мінрегіоном завдання забезпечити доступність для людей з інвалідністю об’єктів соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури.

Однією з основних проблем є те, що прийнятий у 2014 році національний стандарт України щодо доступності будинків і споруд є адаптованим до європейського законодавства, проте не є обов’язковим документом на відміну від ДБН «Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення» В.2.2-17:2006. Тому зараз у Міністерстві ми активно працюємо над проектом нової редакції будівельних норм, у яку будуть переведені всі необхідні рекомендаційні директиви і вони стануть обов’язковими.

Окрім цього, ми також адаптували будівлю Мінрегіону до потреб людей з інвалідністю - встановили тактильні таблички та спеціальний підлоговий покажчик від виходу з Міністерства до найближчої зупинки громадського транспорту для людей з порушеннями зору, обладнали спеціальні туалетні кімнати та в’їзд/виїзд для людей, які пересуваються на візках. Якщо ми хочемо бути толерантною європейською країною, то ці зміни необхідні. Вони не потребують великих надзусиль, але дуже важливі.