Реформа системи освіти проходить. Це факт. Певні кроки викликають схвальні відгуки в суспільстві, певні змушують студентів жбурляти торти у представників уряду. Та є галузі, про які, схоже, забули. Чому сьогодні не говорять про розвиток системи професійно-технічної освіти? Хто наклав оком на майнові комплекси ПТУ? Чи може сьогодні українська економіка розвиватися без робітничих професій? Про це ПРАВДА говорила з членом Конституційної комісії, співавтором Конституції України 1996 року Сергієм Селіфонтьєвим.

- Сергій Іванович, Ви один з авторів першого українського закону «про профтехосвіту». Що зараз потрібно змінити в цьому законі?

- Кожна реформа повинна проводитись поетапно, професійно. Коли ми хочемо вирішити все за один раз, не маючи якогось певного плану, виходить, ми щось руйнуємо.

Сьогодні все менше людей навчається в ПТУ. Є об’єктивні причини: змінюється економіка, змінюються потреби нашої держави в робітничих кадрах, демографічна ситуація. Потрібно розуміти, ПТУ – це не просто навчальний заклад, який дає робітничу професію. ПТУ – це соціальний захист малозабезпечених, неповних сімей, складних підлітків, і це забезпечення нашої армії людьми, які будуть спроможні керувати дуже складною технікою. 

- Це у випадку, якщо вони пройдуть військову кафедру або службу в армії?

- Ні, просто при набутті професії вони отримують певні технічні навички, що дозволить їм розібратися із складною технікою в армії. Крім того, підготовка робітничих кадрів – це загальна середня освіта, що підіймає рівень держави, бо чим більш освічені люди в державі, тим краще і легше робляться економічні реформи е і розвивається країна. Сьогодні є велика загроза для держави. Справа в тому, що місцеві бюджети не спроможні профінансувати повністю систему профтехосвіти в повному обсязі. Фінансування викладачів недостатнє, немає коштів на своєчасне забезпечення дітей харчуванням, є питання, як сплачуватимуться комунальні послуги в опалювальний сезон.

- Чому виникла така ситуація? Хіба люди, що сидять в Кабміні вони не розуміють цієї ситуації?

-  Систему профтехосвіти не вважають престижною. Насправді ж мова не лише про отримання робітничої професії – її можна здобути  і на курсах при кожному підприємстві. Профтехосвіта ж не тільки дає професію, вона дає підготовку до життя. Менеджери з продажу - це дуже добре,  і юристи дуже потрібні, всі потрібні, але повинні ж бути і люди, які  зможуть виробляти продукцію.

- Скільки за радянських часів було профтехучилищ  в Україні?

-  Приблизно дві тисячі двісті.

- Що відбувалося з цими закладами впродовж 25 років?

-  Були скорочення кількості ПТУ. Деякі з них були викликані тим, що не було кому навчатися. В таких ситуаціях частину училищ перепрофільовували, або об'єднували, але не кидали їх без фінансування. Сьогодні ж в результаті того, що фінансування закладів профтехосвіти передано місцевим бюджетам, влада на місцях також хоче отримати право розпоряджатися майном.

Сьогодні майно профтехосвіти – це державне майно, тільки його передадуть в муніципальну власність, ми всі розуміємо що буде з цими закладами…

-         Що з ними буде?

-  Його просто приватизують. По-перше, це земля. Якщо ПТУ у великих містах, це велика кількість землі в центрі міста. Знось, будуй будинки, продавай, заробляй гроші. Крім того, на балансі ПТУ є все: комбайни, трактори, культиватори, при чому все сучасне.

- Хто має контролювати цей можливий процес передачі?

-  Буде рішення міської ради, проголосують і все, майно буде передано, як все це робиться. В нас же багато таких прикладів є. Якщо не хотіли давати канадській фірмі видобувати в Кривому Розі руду, то міська рада їм просто не дала дозволу на використання земельної ділянки. Отак і тут буде. Не можна право вирішувати стратегічні питання віддавати владі на місця.

Зрозуміло, що реформи профтехосвіти потрібні. Зараз такі країни, як Англія та Японія йдуть шляхом загальної вищої освіти, але все потрібно робити виважено.

- Що Ви маєте на увазі, коли говорите «загальна вища освіта»?

- Всі люди в країні повинні мати вищу освіту, а не середню. Технології змінилися, раніше можливо було закінчити коледж і працювати на якомусь підприємстві, зараз на підприємствах настільки складне обладнання, що для його обслуговування треба мати інженерну освіту. Держави думають наперед.

- Ви сказали, що реформи потрібні.  То можливо, Україні так само потрібно відмовитися від ПТУ та зосередитися на розвитку вищої освіти?

- А хто сьогодні буде працювати? Працюють же гірничодобувні підприємства, важка металургія, яка приносить левову частину валютного бюджету України, і не дуже швидко структура змінюються. Треба дивитися, які професії необхідні сьогодні для цього регіону, перш за все зробити план по реорганізації регіону з врахуванням їх особливостей, і тільки потім можливий перехід на фінансування з місцевих бюджетів.

-  Де взяти гроші, аби покрити брак фінансування сьогодні?

- Коли в бюджеті не вистачає грошей, бігають із ножем та ріжуть науку, медицину, освіту. Та це головні галузі для майбутнього. Я розумію, що монополіям, олігархам наука на сьогодні не потрібна. В мене є обленерго, виробництво металу, я що хочу те і роблю. І кругом є монопольні змови

- Може це в Антимонопольному комітеті хтось погано працює?

-  Комітет взагалі не працює. В нас Антимонопольний комітет працює десь на маленьких сошок, десь когось впіймає, або оштрафує супермаркет на 100 гривень.

Ми, громадяни, створюємо державу і обираємо уряд для того, щоб він забезпечував головні державні функції – це охорона, безпека, охорона здоров’я, освіта, наука, збройні сили України. П'ять основних функцій, які держава повинна забезпечити в першу чергу. А в нас, ми забезпечуємо що завгодно, але тільки їх. Взагалі не вистачає нічого, окрім як зараз на збройні сили.

Я впевнений, що, якщо ми сядемо до бюджету і дуже ретельно його подивимося, ми знайдемо  пару мільярдів, щоб підтримати відповідні заклади і навчальні, і медичні.

- Які шанси того, що фінансування прийде на місця?

-  Повернення фінансування – це не кращий варіант. Краще було б державне фінансування, тому що це державна справа. Але справа не лише в грошах. Потрібно розвивати інтегровані професії, які дозволять дуже швидко знаходити робочі місця. Тут потрібно створити  паспорти певних районів і знати скільки треба робітників, наприклад, на металургійний комбінат, скільки треба на будівництва. Тут такий творчий підхід. І в ПТУ дуже багато таких творчих людей. Вони готові змінюватись вони розуміють, що час змінюється, економіка змінюється, зараз треба, щоб теж був ринок робочої сили.

- А він є?

- Його нема за великим рахунком, тому що немає перспективи розвитку нашої економіки, ми дуже багато розмовляємо про те що йде в нас реформа, але головна структурна реформа поки в нас не йде.

- У нас замкнуте коло?

- У нас замкнуте коло. Доки ми не почнемо структурно реформувати економіку України, будемо готувати лише шахтарів, гірників, металургів.  Сьогодні вони локомотив, але нам треба йти далі. В нас сьогодні повинні бути IT – технології, біотехнології. В нас сьогодні є ракетобудування, літакобудування, машинобудування. Відношення до ПТУ не повинно бути як до якоїсь третьої системи освіти. ПТУ – це система освіти, яка дає національний продукт. Конкретний продукт, який коштує конкретні гроші. Якщо ми його не будемо мати, то ми не будемо мати нічого.

Відео-версія інтерв’ю