Цибулько: зміни до Конституції потрібно обговорити на референдумі

560
Цибулько: зміни до Конституції потрібно обговорити на референдумі

В час тотального реформування суспільно-економічних відносин громадян з державою експерти говорять, що деякі положення Конституції вже не можна виконувати. Проте Основний Закон, який було прийнято у 1996 році все ж діє, а ряд законопроектів, що сьогодні зайшли під купол Ради, протирічать нормам Основного Закону. Зміни в Конституції назріли, стверджує політолог Володимир Цибулько, але як правильно потрібно їх вносити? Про це і не тільки – в інтерв’ю експерта для ПРАВДи.

Чи виконується сьогодні Конституція України?

Конституцію писалася як фіксація стану розвитку суспільства станом на 1996 рік. Зараз суспільство розвивається дуже динамічно. Суспільні відносини, роль держави і патерналістські функції держави суттєво переглядаються.

Наша Конституція прописана настільки патерналістські, що нинішня держава не в стані виконувати всі соціальні функції, які там прописані. Сама ідея Конституції доволі ідеалістична, вона була своєрідною рамковою угодою з різними групами суспільства станом на другу половину 90-х років. Зараз співвідношення різних груп населення змінилося. Змінилися виробничі відносини, радикально змінився історичний контекст. Конституція фіксує вже ті речі та зобов‘язання держави, які виконати держава не може. Не варто себе обманювати, простіше змінити Конституцію. Створити нову рамкову угоду між громадянином і державою, різними виробничими середовищами. Змінюються виробничі та суспільні відносини, не варто їх прописувати в Конституції так детально, бо така редакція буде заважати розвитку суспільних відносин.

Тобто Ви вважаєте, що доречніше було б не просто вносити зміни в певні частини Конституції, а переписати Основний Закон цілком?

Я вважаю, що потрібно прийняти більш просту Конституцію. Без детальної проробки різних статей. Конституція – це суспільна декларація, яка б сформувала відносин  на найближчі 30-50 років.

Як тоді будуть зазначені права та зобов’язання українців? Це має бути виписано в законах?

Почнемо з прикладу. Положення про забезпечення умов гідної праці, передбачає наявність всіляких пільги, подачок, щоб тримати громадянина на короткому мотузку. Щодо якості тих послуг, які пробує надавати держава, то вони не вписуються ні в які рамки. Особливо охорона здоров’я, освіта, відносини з роботодавцем. Було б правильно підготувати Конституцію, як декларацію, а супровідними законами формувати відносин у суспільстві. Людина просто собі купує послуги, страхує своє здоров’я, майно, грошові компенсації також будуть передбачені у випадку проблем. Коли в країні сформуються нормальні економічні відносини з громадянами, гідна оплата праці сформує ще один суттєвий фактор розвитку – довгі гроші. Пенсійні фонди можуть стати головними інвесторами української економіки при правильному позиціонуванні, і ці відносини зовсім не потрібно детально прописувати у Конституції. Їх простіше перенести в закони та регулювати різними конституційними актами.

Коли Україна буде готова змінити Основний Закон?

Мені здається, що зміни в Основний Закон можна обговорити на референдумі по вступу до НАТО, який ймовірний в наступні роки. Наше приєднання до НАТО означатиме докорінну зміну відносин у суспільстві. Це фіксація іншого статус держави також. Тому такі зміни важливо оформити новим суспільним договором, яким є Конституція

Якщо ми уявимо, що референдум буде проведений, а більшість українців висловиться за зміни Основного Закону, чи вони бути внесені, поки на Донбасі йдуть бойові дії?

Будь-які дії по реформі суспільних відносин і статусу громадянина, особливо по економічних свободах, є дуже привабливим фактором для громадян з окупованих територій. Це є одним з механізмів повернення окупованих територій. Зрозуміло, що референдум по вступу до НАТО, покаже вплив на населення російської пропаганди та може насторожити людей на окупованих територіях. Але якщо люди там будуть бачити, що зможуть працювати і заробляти гроші, то їх мало цікавитиме, в якій країні вони живуть і приймуть Україну. Для України ж потрібно буде бути готовою до цілого ланцюгу компромісів. Варто розуміти, що тут населення травмовано фактами агресії, а на окупованих територіях воно травмовано кілька разів. З одного боку, населення ображено своєю помилкою. З іншого боку, ображено окупантом, і при поверненні до України цей комплекс буде, такі люди будуть потребувати соціальних подачок більше, ніж ставати повноправними членами суспільства і вміти заробляти на себе.

Давайте поговоримо про Конституцію в поточній редакції. Чому сьогодні одні зміни до неї вносять, а інші ні? Наприклад, зміни в частині судової реформи внесені в конституцію, а ті ж зміни з приводу медреформи – ні?

Мені здається, що домінантність в політиці популістів робить злу справу для суспільства. Зрозуміло, коли у держави немає грошей, іноді потрібно громадянина годувати ідеями. Зараз відбуваються не комплексні зміни, а стратифіковані. Ми маємо страх перед тим, щоб розглядати комплексні зміни до конституції. Тут свого роду терапія суспільства. Одні зміни сприймаються суспільство, інші ні. Наприклад, ринок землі. Чомусь не сприймаються багатьма людьми, бо вони не розуміють, що це таке. Думають, що це зло, а це навпаки крок до цивілізованих відносин. І інші реформи, особливо медична, вона не сприймається. Люди по інерції готові отримувати неякісні послуги, сприймаючи це за синицю у руках. Цивілізовані відносини в медичній сфері, на яку направлена реформа, лякає людей своєю незрозумілістю. Люди не до кінця розуміють, що це буде і бояться тотальної платної медицини.

У нас існує криза тотальної недовіри…

Найбільш плачевним є  те, що ми потрапила у воронку некомпетеності. В чому її суть? Суть в тому, що найякісніші кадри висмоктані столицею через централізацію в попередні десятиліття. Провінція залишилася без якісних кадрів. Там часто настрої суспільства формують некомпетентні люди, психічно неврівноважені люди. Саме фактор недовіри до центральної влади сформований некомпетеними керівниками на місцях, місцевими вожачками. Зараз це змінюється завдяки децентралізації, через формування ОТГ. Це до речі, також той факт, який потребує фіксації в Конституції.

Періодично у ЗМІ виникають розмови, чи варто Україні залишатися унітарною державою, чи потрібно змінювати устрій. На Вашу думку, що може бути прописано у Конституції з цього приводу?

Центр не роздає компетенції на місця, а саме місцеві громади повинні відвойовувати для себе компетенції, наповнюючи себе економічно, кадрово, займаючи своє місце у господарському комплексі країни, враховуючи регіональну спеціалізацію. Не може центр роздавати компетенції. Можна спустити на низи бюджети. Децентралізація управляння призвела до того, що громади розвиваються з різною інтенсивністю. Вони нерівномірно освоюють фінанси, локальні спеціалізації, на чому вони можуть реалізувати своє географічне становище, природні ресурси. Плюс культурну спадщину, тобто все, що формує додану вартість. Варто розуміти, що є абсолютно некомпетентні громади, які працюють за принципом: колгосп зробили, присилайте колгоспників. Я думаю, що буде ще процес перетікання населених пунктів з одної ОТГ до іншої. У нас зафіксовано адміністративний поділ Конституцією на області і райони. А прийнятий закон дозволяє створення ОТГ в межах кількох районів, долаючи діючи адміністративні бар’єри. Це факт, який також потребує фіксації в Конституції. Є ще багато речей, які потребують документування в головному договорі країни.

Сьогодні Україна є парламентсько-президентською республікою. Хоча, насправді, роль інституту Президента є дуже вагомою. За останніми оцінками соціологів українці вважають його роль у реформуванні держави вищою за парламент. Враховуючи це, як Ви вважаєте, сьогодні доцільно змінювати форму правління в державі?

Ні, тому що зайва концентрація влади в руках Президента підриває такі важливі суспільні інституції, як політичні партії. Зараз політичні партії формують владу через утворення парламентської коаліції, відповідальну за свої дії. Україна сильна тим, що у нас дуже активне громадянське суспільство, інститути громадянського суспільства. Вони дуже швидко адаптуються до всіляких катаклізмів та навіть займають ніші державних інститутів. Враховуючи, як волонтери швидко робили те, з чим не справилася держава. Це хороший урок цілому світу.

У цьому сенсі нам треба думати не про черговий виток переконцентрації влади із парламенту до Президента. Зараз Президент не переобтяжений економічними функціями, він по суті успішний, як керівник оборони та міжнародній політиці. Більш компетентних дипломатів, ніж зараз, не було ніколи в історії сучасної України.

Важливо сказати, що армія та СБУ – компетенція Президента, а поліція, ДСНС, прикордонники – компетенція уряду. Тут навіть європейська модель цілком реалізована. В Європі вже давно, прикордонники - це компетенція МВС. Нам не треба винаходити  велосипед, бо у нас зовнішньо орієнтована доктрина – це євроінтеграція, а євроінтеграція  - це домінанта парламентських республік чи парламентсько-президентських. Наша модель схожа на польську чи французьку. Мені здається, що для країни з такою високою кількістю населення і таким територіальним устроєм не може бути передбачено жодних федеральних утворень. 

Поділитися у соціальних мерехах:


Новини

Відео

Теги

ЄС Аваков Авдіївка АТО боєприпаси бойовики бурштин військові виробництво Водяне Волинь ВР ВРУ газ Геращенко ГПУ ГРВІ грип Гройсман депутати держбюджет Держприкордонслужба Держрибагентство Дніпропетровщина ДНР Донеччина дороги ДСНС Думка народу ДФС експорт Житомирщина заборонена зброя загиблі Зайцеве законопроект Запоріжжя зброя зміни ЗСУ Кабмін Київ Київавтодор Київенерго Київрада Київщина Кличко КМДА конвертцентр контрабанда кошти Красногорівка Крим курсування Луганське Луганщина Львів Львівщина МінАПК Міноборони Мар'їнка МВС МОЗ наркотики Нацгвардія Нацполіція області обмеження обстріли ОБСТРІЛИ Одеса Одещина озброєння перевезення поїзд показники поліція поранені Порошенко приватизація Рівненщина ремонт Росія рух РФ Савченко СБУ сніг суд схованка транспорт Україна українці Укрзалізниця Укроборонпром Уряд хабар хабарництво Харківщина Широкине