2016 рік для світу стане роком на шляху створення нової стратегії порятунку світу від кліматичної катастрофи. За кілька років добігає дія Кіотського протоколу, що виявився неефективним механізмом регулювання викидів парникових газів в атмосферу.

Сьогодні світова спільнота взялася за процес встановлення нових правил скорочення парникових газів.

Із Парижа…з проектом

В грудні делегація Міністерства екології та природних ресурсів разом з громадськими діячами два тижні працювали над формуванням глобальної кліматичної мети, що звелася обмеження викидів вуглекислого газу в атмосферу. За розрахунками, температура повітря має зрости не вище 2°С, а в ідеалі – не перевищила 1,5°С до 2070 року.

Варто зазначити, що зустріч в Парижі – перший крок на шляху до розробки угоди. Поки світ готовий скоротити викиди газів в атмосферу, але недостатньо - температура в зазначений період зросте на 2,7°С. 

В Мінекології зазначають, що світ усвідомив помилки Кіотського протоколу, який не був ратифікований такими потужними країнами-виробниками, як США та Китай. Більш того, міжнародні донори готові виділяти значні кошти та технічну допомогу країнам, що потребуватимуть цього. Україна також у списку претендентів.

"Якщо рівень ВВП на душу населення буде пов’язаний з розрахунками, то за цим показником Україна буде віднесена до країн, що розвиваються, та які будуть претендувати на допомогу",  - розповіла заступник міністра екології та природних ресурсів Світлана Коломієць.

Чи настане ера не викопного палива?

Під час зустрічі міжнародна спільнота дійшла висновку, що задля порятунку планети та обмеження росту температури повітря, людство має відмовитися від викопних видів палива: таких звичних для нас вугілля та газу. В Мінекології говорять про те, що перспективи такої змін в тепловій генерації існують, проте по якість конкретні строки мова не йде.

"У нас немає ніяких конкретних виражених в цифрах зобов’язань. Угода цього не передбачає. Вона носить концептуальний рамковий характер, тому говорити про те, що  Україна взяла на себе певні зобов’язання рано", -  пояснює  Світлана Коломієць.

Експерти ж не так впевнені, що світ, і Україна в тому числі, відмовиться від корисних копалин в промисловості.

"Можна малювати собі 2050 рік, коли не будуть використовуватися викопні види палива, але це поки що виглядає як фантастичний сценарій. Я думаю, що ера викопного палива не закінчиться так швидко, як багатьом хочеться", - зазначає президент Центру глобалістики "Стратегія XXI" Михайло Гончар.

Не припинилося використовувати вугілля в 20 століття з початком використання рідкого палива. Не зникли ці види палива й в остання 25 років минулого століття, коли світ перейшов на залучення газоподібного палива. Така ж ситуація була, коли людина відкрила "мирний атом".

Стратегія енергетичного вибору

Очевидно, що слона потрібно їсти по шматочкам. Тож і з настільки глобальними змінами в енергетичних генераціях потрібно розбиратися крок за кроком. Тут є кілька важливих складових. Потрібно, по-перше, переймати досвід інших країн. Зокрема, у фокусі уваги має опинитися Польща, що базує свою теплову генерацію на низькоякісному вугіллі. По-друге, необхідно зрозуміти, що ж потрібно самій Україні.

Що наша країна може, і що в підсумку буде розвивати? Енергетики рекомендують порахувати енергопостачання, енергоефективність та зробити макроекономічний прогноз щонайменше на 35 років, а вже потім вирішувати, які позиції відстоювати перед міжнародною спільнотою. Україні важливо захищати власні інтереси, власну природу, а не просто догодити міжнародним донорам, що профінансують нову кліматичну угоду.

"Ми витрачаємо приблизно в 3,5 рази більше енергії на одиницю ВВП, ніж навіть не найбільш енергоефективна країна у світі – Польща…Сьогодні енергетичної стратегії країни немає", -  акцентує увагу генеральний директор Центру досліджень енергетики Олександр Харченко.

Експерт переконаний, що для створення концепції розвитку, необхідно враховувати, як розвиток виробництва, так і можливості з впровадження енергозберігаючих технологій.

"Можемо зрозуміти, що за 10-20 років ми не потребуватимемо вугільних ТЕС, чи відмовимося від розвитку атомної енергетики, хоча це буде не так просто, бо для цього потрібні шалені інвестиції", -  додає Олександр Харченко.

Важливим чинником в створенні енергостратегії є розвиток вугільної галузі в Україні. Важко ігнорувати той факт, що більшість шахт з енергетичним вугіллям залишаються на окупованій бойовиками території. Екологи та енергетики говорять про те, що, у разі зупинення роботи шахт, відновити в них видобуток практично неможливо. Тож окрім світових екологічних тенденцій, Україні доведеться враховувати й внутрішні чинники.

Чому кліматична угода – не панацея

Світ же не зможе ігнорувати той факт, що до нової кліматичної угоди морально готові не всі країни. Експерти нагадують, що 50-60 років тому за рахунок використання вугілля розвили свої економіки країни Європи та Америки. Тепер цим шляхом ідуть країни, що розвиваються.

"Тому, коли з розвинених країн лунає заклики, що не потрібно спалювати стільки вугілля, цей заклик сприймається в багнети. Це сприймається таким чином, що розвинені країни позбавляють інших права використовувати дешевий ресурс для розвитку, який залучали самі", - пояснює Михайло Гончар.

До того ж, низка дослідників переконані, що більшою мірою не антропогенний фактор впливає на підвищення середньої температури. Набагато більше шкоди приносить зростання автоемісії парникових газів в атмосферу.

"Коли ми говоримо про емісію парникових газів  в атмосферу, мова іде про автоемісію метану  з метано-гідратних товщ на дні Світового океану. Більшість яких зосереджені в арктичних зонах…Ми достеменно не знаємо, активізація цієї емісії спричинена людським фактором, чи розігріванням ядра землі", - зазначив Михайло Гончар.

Скептицизм експертів, як і оптимізм урядовців в питанні нової співпраці світу в кліматичній царині, зрозумілі. Нажаль, є безліч прикладів, коли найкращі ідеї перетворювалися на протокольні речі та великі можливості для відмивання коштів та корупції. Україна продемонструвала це на прикладі освоєння грошей, що виділив японський Уряд в рамках Кіотського протоколу.

Звичайно, говорити про те, чим обернеться для країни нова угода зарано. Світова спільнота лише почала створення рамкової угоди і дискусій буде ще чимало. Наступну зустріч представники 195 країн світу запланували на грудень наступного року. Тоді має вирішитися питання про те, чи матиме право Україна претендувати на кошти для впровадження нової енергетичної стратегії.

Наша країна має час до 2020 року змінити ставлення до екологічних інвестицій, максимально подолати корупцію. Світ має час зробити спробу запобігти змінам у кліматі планети. Але право вирішувати найголовніше питання - які території будуть придатні для життя людини за 30-50 років – залишається лише за матінкою-природою. Бо є речі, на які людина вже не має жодного впливу.