Анатолій Капустюк, правозахистник, ГО "Правда"

Сьогодні народні обранці обговорюють проект закону 2123а, який передбачає часткове відшкодування політичним партіям витрати на проведення перевиборчої кампанії в розмірі до 100 000 мінімальних заробітних плат. Передбачається, що починаючи з 2017 року для отримання зазначеної компенсації з державного бюджету, політична партія повинна буде набрати 3% голосів виборців.

Офіційно розроблений проект закону планують запровадити аби врівноважити затрати на проведення виборчих кампаній, створити рівні умови в політичній боротьби. В реальності ж цей законопроект не регулює процедуру контролю, чи дійсно кожна політична сила буде проводити перевиборчу агітацію в рамках коштів виділених їй з бюджету.

У разі прийняття даного проекту закону, регламентуватиметься в першу чергу політична агітація в ЗМІ, частково – розміщення зовнішньої реклами.

Разом з тим затрати на виготовлення листівок, іншої поліграфічної продукції, встановлення палаток будуть враховуватися по мінімуму. Саме на цих речах і будуть спекулювати, адже немає регламентуючого органу, що проводитиме контроль. Немає процедури покарання за порушення конкурентної боротьби.

От і виходить, що цей проект закону є просто додатковим навантаженням на бюджет. Мета тут дуже проста - забезпечити утримання політичних партій за державний кошт. Часткове відшкодування складатиме не вище 100 000  мінімальних заробітних зарплат на рік. Фактично за проведення виборів платитимуть всі – фізособи, юрособи, бізнес.

Як не дивно, але найбільший зиск з цієї законодавчої ініціативи отримують невеликі партії, які дійсно мають мало коштів. Справа в тому, що кожна партія має проводити свою політичну роботу. Мова йде не лише про відкриття штабів, створення партійних осередків, але й про допомогу виборцям в вирішенні їх проблем. В українському політикумі прийнято просто виділяти грошову допомогу, а не вчити та допомагати виборцям вирішувати їх проблеми. Для фінансування потреб виборців депутати виділяють кошти в рамках власних бюджетів. І саме це навантаження політичні діячі бажають покривати за рахунок бюджетних коштів.

В цифрах це виглядатиме наступним чином:

Загальна сума держфінансування передбачається в розмірі 1% від мінімальної заробітної плати, що зараз складає 1218 гривень. Ніби небагато, але цей відсоток необхідно помножити на кількість виборців станом на 01.01.2001 року -  36224,6 тис чол. Тож, отримуємо наступну формулу: 0,01×1218 грн×36224,6. Таким чином додаткове фінансування з бюджету на діяльність політичних партій складе 441 216 419 грн.  Ці кошти розподілятимуться в залежності від відсотка підтримки виборців, що отримує політсила.

Крім того, в цьому ж законі, певно для того аби задовольнити вимоги міжнародних організацій, прописали дуже цікавий пункт -  10% коштів буде розподілено між партіями у випадку, якщо вони виконають умову паритетного включення чоловіків та жінок до кожної трійки кожного списку партії.

Якщо аналізувати цю законодавчу ініціативу з точки зору цивілізованих країн, дійсно, всі партії фінансуються за рахунок бюджету в залежності від кількості виборців, що їх підтримали. Політсила – команда найманих співробітників, що отримає гроші від самих же виборців. Нібито красивий месседж: виборець делегує право власного голосу при законотворчій діяльності задля того, щоб депутати використовували дане їм право на створення умов для поліпшення життя тих, хто їх обрав.  

Насправді ж в українських реаліях підтримка зацікавлених бізнес-структур нікуди не зникне, а законопроект перетвориться на один з механізмів для витягування грошей з бюджету.

Закон 2123а схвалює додаткове навантаження на бюджет, а великий бізнес і надалі буде фінансувати політичні партії, бізнесмени та олігархи будуть входити до їх списків.

Тому красиві розмови, про необхідність відокремити політичні партії від лобіювання бізнес-інтересів олігархів, які їх фінансують – це не більш, ніж фікція. Насправді ж проект закону 2123а - лише додаткова роздача бюджетних коштів, що беруть з нашої з вами кишені.