Що ви думаєте про рівність прав жінок та чоловіків? Чи коректно так, взагалі, ставити питання взагалі? Ми сьогодні оцінюємо розвиток суспільство в категоріях стать/вік чи навички/здобутки? Здавалося б, що в цих запитаннях нового, яких відповідей ще не було надано суспільству? Ніби всі погодилися, що жінка, принаймні в Україні, має рівні права з чоловіками і це так по-європейськи, так гуманно і правильно.

Та, насправді, медійний простір демонструє нам, що тема далеко не вичерпана, бо ще спливають такі повідомлення, як пропозиції щодо навчання школярів "родинним цінностям" за підручниками сумнівного змісту. В них роль жінки зводиться до обслуговуючих функцій. 

Міністерство освіти відмінила рекомендації щодо використання цього підручника, але ж факт залишається таким, що відбувся.  Про що говорять подібні випадки? Про те, що жінки і справді мають менше прав, аніж чоловіки, чи жінки сьогодні можуть за бажанням повністю реалізувати власний потенціал і ретроградність нашому суспільству не притаманні?

Чи хочуть українські жінки розвиватися?

Відповіді, як це часто буває, виявилися неоднозначними. "Ми аналізували деякі рейтинги у нашій країні і виходить так, що близька 30% жінок не дуже хочуть йти кудись і розвиватися. Є 30% жінок, які загалом не сприймають необхідність побудови кар’єри, і лише 30%  - мають серйозні амбіції розвиватися", - говорить заступник Міністра аграрної політики Владислава Рутицька (2014-2016 рр).

На її думку, єдине, що може обмежити жінку у розвитку в Україні – власні психологічні бар’єри. Якщо їх подолати, то все вдасться.

Разом з тим треба визнати, що в Україні залишаються певні стереотипи стосовно ролі жінки в суспільстві, разом з тим  сучасний світ з його шаленим темпом та технічним прогресом сприяють тому, що ролі зрівнюються. "Просто питання у часі: більш розвинені країни усвідомлюють необхідність визнання гендерної рівності швидше",  - додає голова підкомітету з питань гендерної рівності і недискримінації Комітету Верховної Ради України з питань захисту прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин Ірина Суслова.

Згодна з такою тезою й заступник Міністра екології та природних ресурсів (2015-2016 рр), заступник голови Офісу ефективного регулювання Світлана Коломієць.

"В сучасному світі настільки стираються грані між жіночим та чоловічім рисами, що ти не оцінюєш, наприклад, перед прийомом нароботу за критерієм "хлопчик"/"дівчинка". Ти дивишся на аналітичні здібності, орієнтованість на результат, кваліфікацію, логіку. У нас є спеціальний тест на логіку, максимальний бал 30, весь топ-менеджмент офісу набрав 28-29 балів, і єдина новенька дівчина, яку беремо зараз на роботу, пройшла його на 30", - наводить приклад Світлана Коломієць.

Які якості повинна мати успішна жінка?

Всі співрозмовниці ПРАВДИ підкреслювали одну річ: хочеш бути успішною серед колег-чоловіків та й серед колег-жінок, будь результативною.

"Завжди того чи іншого робітника характеризує результат. Якщо ви прийшли і не можете показати результат, і потім говорите, що це тому, що ви жінка, це неправильно.  Я впевнена, що будь-яку людину, в залежності від статі на роботі оцінюватимуть за результативністю", - підкреслює Владислава Рутицька.

Та окрім цього є й суто жіночі особливості, які впливають на роботу.

"Я дуже часто зустрічаю фразу: як добре, що є жінка, є більше шансів конструктивно вирішити питання. Але я, наприклад, більше люблю будувати партнерські стосунки з чоловіками, бо мені подобається практичний та прагматичній підхід: мінімум емоцій - максимум результату. В той же час і жінки бувають суперконструктивними", - ділиться власним досвідом Світлана Коломієць.

Вона впевнена, що представниці прекрасної статі мають переваги в плані своєї гнучкості та прозорливості, бо у жінок частіше спрацьовує фактор прорахувати на кілька кроків наперед, подумати як і чим це обернеться. "Хоча знову ж, все індивідуально", - додає Світлана.

Ці жіночі риси, схоже, і справді змінюють простір, в якому працює жінка.

"Коли я пришла в Міністерство (Міністерство аграрної політики та продовольства – прим.авт) жінок особливо не було, - згадує свої історії Владислава Рутицька. Один з тодішніх заступників Міністра - Олександр Сень - говорив: як змінюється обличчя Міністерства, коли заходить жінка. І вже треба добирати слова і відповідно працювати. Коли ми сідали за стіл аграрного комітету у Верховній Раді, де я була також єдиною жінкою за основним столом, думала, чому так, невже немає гідних жінок-аграріїв…"

Українські жінки і світ

Чарівні представниці української влади переконливо доводять, що, не дивлячись на те, що сьогодні жінок у владі меншість, українське суспільство, як правило, готове сприймати жінку у владі. Та чи настільки ж толерантні до українських жінок в усьому світі?

"Я не бачу особливих проблем в Україні,тим більше я не помічаю їх за кордоном. 
У мене немає складнощів з тими, з ким  я працюю.
Я розумію, якщо їх немає у мене, це не означає, що їх не існує в принципі. Та у Європі я так само не помічала відкритої дискримінації. Там мають значення якість твоєї роботи, професіоналізм",  - розповідає Світлана Коломієць.

Хороший приклад наводить Ірина Суслова: дуже уважно до гендерних питань ставляться у Швеції та інших скандинавських країнах. Та не скрізь так.

"В азійських країнах є досі сприйняття, що має бути чоловік. Доходило аж до того, що, коли готувалася урядова делегація до Ірану я отримала певні вказівки щодо дрес-коду. Та я розцінила це  добре, для жінки це можливість познайомитися з культурними традиціями країни, а така жінка як я це сприймає взагалі з позиції "о, нове вбрання", - розповідає Владислава Рутицька та додає, що насправді таке сприйняття жінки в азійських країнах вже змінюється. Там бізнес і влада розуміють, що є дипломатичний етикет, але є робота, яку ти виконуєш і не важливо, якої статі особа, яка є професіоналом в певній сфері.

Ринок праці для жінок та чоловіків

Україна також впевнено йде в зазначеному тренді. Сьогодні все рідше можна зустріти вимоги до статі у розміщених вакансіях про пошук співробітника.

"Я трохи знаю ринок праці зсередини, оскільки робота мого чоловіка тісно пов'язана з ринком послуг з працевлаштування, він є керівником одного з джоб-порталів. Його команда проводить спеціальні кампанії з недискримінації і слідкує, щоб не було жодних дискримінаційних вимог в описі вакансій, і чим далі, тим рідше таке трапляється", - говорить Світлана Коломієць та радить звернути увагу на іншу проблему – забезпечення роботи жінки в декреті.

З об’єктивних причин дитині до певного віку більше потрібна мама, після якогось – батько, тому Світлана радить думати над питаннями
забезпечення гнучкого графіку роботи, створення куточків, де ти можеш залишити дитину, коли потрібно, приватних дитячих садочків для великих корпоративних компаній. "Саме інфраструктура потрібна. Чим більше можливостей організація буде надавати для виконання своїх батьківських обов'язків, тим більш продуктивними будуть працівники, і в результаті виграють всі", - резюмує вона.

Право сказати про проблеми

Це важливо, і тому, що в суспільстві все ще існують стереотипи, що успішна мама та успішна жінка – речі не поєднані.

"Ми якось писали блог про гендерні питання. Один чоловік написав коментар: Ви подумайте, Вам би дітей народити, хто Вам в старості подасть склянку води.
Я хотіла відповісти, що в мене є вже двоє дітей, вже скоро можливо й онуки будуть.  Та мене здивувала така реакція чоловіка", - згадує Владислава Рутицька.

Тоді вона вирішила не відповідати на коментар. Та це не означає, що всі будуть реагувати мовчазно на речі, які можуть образити чи в гіршому разі завдати психологічної травми. Владислава згадала, що не так давно у Фейсбуці проходила хвиля #янебоюсясказати.

"Я не приймала у ній участі і не тому, що я в своєму житті ніколи не стикалася з насильством. Я була рада, якщо жінкам, які написали історії, стало легше.З іншого боку,  думала, що буде за цим? Чи можемо ми розібратися, що сталося,хто стоїть за цим, чи винний буде покараний? Нажаль винний не буде покараний, в силу певних років, які пройшли з того моменту. Дуже боляче було читати, бо в якійсь момент ти розумієш суть і розумієш, що твоя історія не унікальна. При тому, що ми говоримо про розвинений світ, а якісь тваринні інстинкти залишаються і велика кількість жінок з ними стикається", - говорить Владислава Рутицька.

Насильство, як реалії сьогодення

Акція у соціальних мережах змусила визнати - насильство над жінками залишається проблемою, як у світі, так і в Україні. Прикладів є безліч. Один з них наводить Ірина Суслова:"У Києві діє проект, направлений на роботу з дівчатами і молодими жінками віком 14-24 роки, які зокрема потерпіли від насильства – це соціальна квартира, створена в рамках Центру допомоги «Право на здоров’я». Там безкоштовно проживають 6 жінок з дітьми, щоб мати можливість знайти роботу, адаптуватися та почати «нове життя». І, щоб ви розуміли, чоловіки деяких жінок навіть там не залишають жінок у спокої: шантажують їх та чекають біля дверей під’їзду".

Що з цим можна зробити? Певно тільки виховувати свідоме ставлення до жінок змалечку.

"Мені здається, що приклади розвинених країн з високими показниками життяведуть до більшої захищеності жінок у соціумі і правильного виховання, яке дається ще у школі.Я певна, що будь-які реформи у нашій країні вони мають починатисяз освіти. Зі школи, садочка, з того, коли ти змінюєш майбутнє країни, а не виконуєш певні оперативні дії", - впевнена Владислава Рутицька.

До питань гендерної рівності відношення в Україні різне. Хтось певен, що говорити про дискримінацію жінок – вже є дискримінацією. З одного боку це твердження дуже слушне. Та з іншого боку, мовчати про деякі речі неможна. Сьогодні змінюється час, сьогодні жінки знаходяться в найвищих органах влади, бізнесі, вони пліч-о-пліч з чоловіками творять історію. Це нормальний прояв зміни поколінь, зміни світогляду. З іншого боку насильство проти жінок – залишається невикорінним. Тож суспільству є над чим працювати, говорити про проблеми та правильно формувати свідомість тих, хто дорослішає сьогодні.