Процес децентралізації влади дійшов до того рівня, коли потрібно приймати рішення щодо встановлення нових меж районів. Відповідний Закон було прийнято парламентом і підписано Президентом в середині березня. Експерти пояснюють, такі кроки – необхідність, яка зможе створити раціональну модель функціонування регіонів, та й для майбутнього приєднання до Європи (якщо це все ж таки колись станеться) буде дуже корисно. Неурядовий експерт з питань децентралізації Юрій Ганущак пояснив, як саме відбуватиметься новий поділ на райони, і чому Україні варто повертатися до тих принципів територіального устрою, які історично найбільш притаманний українцям.

Навіщо змінювати межі районів? Два роки тому Україна почала з реформи базового рівня, простіше кажучи – об’єднання місцевих рад. Сьогодні в Україні вже створено 366 об’єднаних територіальних громад (ОТГ). Всі ці громади знаходяться в певних районах – територіальних одиницях субрегіонального рівня. Деякі громади повністю покривають межі певного району, в деяких районах знаходиться по кілька ОТГ. Але найбільш розповсюджена ситуація, коли в районі є ОТГ та кілька сіл, що не об’єдналися, і задля них зберегли цілий апарат управління.

Це означає, що в таких районах продовжують діяти сільські ради, районні ради та керівництво громади. Частина повноважень органів влади дублюються, більше того, райради повинні шукати кошти на своє утримання, бо зараз фінансування отримують спроможні громади. Питання з такими проблемними населеними пунктами буде вирішуватися просто – вони не зможуть отримати стільки коштів, щоб продовжувати існувати. Всі одиниці субрегіонального рівня мають бути спроможними розвиватися та самостійно заробляти гроші.

Та чекати поки повністю завершиться реформа базового рівня недоцільно, тому паралельно з нею візьмуться за встановлення нових меж районів там, де це потрібно. Проблеми з проведенням двох цих реформ не виникне, оскільки межі районів будуть визначатися по зовнішнім межам громад.

Як створення ОТГ, так і створення нових районів відбуватиметься за чіткими правилами - раціональний поділ території України має бути таким, щоб всі мешканці мали рівний доступ до медичних послуг, мали змогу користуватися іншими соціальними благами.

Як формуватимуть нові райони? Виходячи з поставленої задачі, визначилися, що райони формуватимуться навколо міст обласного значення. Частково райони будуть збігатися у межах з госпітальними округами, та мають бути у межах 20 км від центру якірних міст. Чому вибрана саме така відстань? З урахуванням українських доріг, саме таку відстань подолає швидка допомога, щоб максимум за 60 хвилин доправити пацієнта до лікарні. Нагадаємо, що на принципах того, наскільки швидко пацієнт може дістатися до закладу отримання первинного чи вторинного рівня допомоги, формується госпітальний округ. Відмінністю у адміністративному та медичному підходах при просторовому формуванні є те, що, наприклад, з точки зору медицини, два великих міста, які знаходяться поряд, краще об’єднати в єдиний госпітальний округ, але те, що це будуть два різних районі – точно. Один з принципів адмінтерустрою – відсутність всередині точок розриву. Два великих міста – це точно точки розриву. Остаточно зрозуміти, чи все добре працює у новостворених районах, можна буде за рік-два, адже в першу чергу потрібно буде визначити, чи раціонально розподілятимуться потоки пацієнтів на практиці. Якщо зміни не будуть потрібні, межі району будуть закріплені Постановою Верховної Ради України.

Чому вибрано саме таку модель районування? Коли райони будуть визначені та змінені, до речі, новоствореним районом буде вважати тільки район, якому присвоєно нову назву, буде більш чітко розмежовано обов’язки представників органів місцевої влади. Так, самоврядними питаннями займатимуться влада громад, голова ж району буде слідкувати за дотриманням законодавства та виконанням державної політики. Щоб простіше було зрозуміти відмінності, можна згадати приклад відомого Римського прокуратора (префекта) Юдеї Потнія Пілата, який саме і відповідав за те, щоб у провінціях поважали закони імперії. Органи влади громад (якими в Римській Імперії були первосвященники) будуть вирішувати самоврядні питання. Крім того, для країн, які приєднуються в ЄС, коректний територіальний поділ обіцяє можливість долучитися до регіональних програм фінансування.

Вимоги до теорустрою за європейським зразком прописані в документі NUTS – Nomenclature of Units for Territorial Statistic. Саме він визначає, що регіональні утворення (якими і є наші області) повинні мати середній показник заселеності від 800 тис до 3 млн осіб, субрегіональні утворення (які є еквівалентом району) – від 150 до 800 тис осіб.  Другий рівень територіального устрою Україні повністю відповідає вимогам ЄС. Та виникає питання відносно першого рівня територіального устрою. Іншими словами:

Що буде з областями? Області мінятися не будуть в основному тому, що це не потрібно, бо вони повністю відповідають вимогам NUTS. Україні в цьому плані пощастили, бо у нас історично складися всі передумови до такого устрою території. Цікаво, що українські міста і містечка виникали не спонтанно, а як інфраструктура вздовж торгівельних шляхів, які в давні часи проходили через територію сучасної України. Економічно доцільно було розміщувати їх на відстані 15-25 км одне від одного, адже саме стільки торгівельні каравани могли проходити за день. Наприклад, Польщі в цьому питанні пощастило менше, бо, коли країна вирішила приєднатися до ЄС, то повинна була суттєво змінити власний територіальний устрій у відповідності до NUTS. Буквально за пів року з 49 воєводств зробили 16, хоча мали б зробити 12 за вимогами європейського документу. Цікаво, що 3 з 4, по суті штучно створених теородиниць, виявилися слабкими по своїй спроможності. Також поляки відновили повіти та визначили повітові міста (міста українського значення), чим повністю копіюють систему України.

Варто додати, що до повноважень областей відійде регіональний розвиток територій та за рахунок Фонду регіонального розвитку зменшувати депресивність периферійних територій.