Процес децентралізації в Україні  - напевне, наймасштабніша адміністративна реформа з часів існування країни. Вона торкається як питань соціальних, так і економічних. Експерти відзначають, що головними бонусами для новостворених громад є можливість розпоряджатися бюджетними коштами, а також отримають права на користування землями, що знаходяться поза межами населених пунктів. Та чи насправді таке право нададуть новоствореним громадам і скільки землі насправді отримають в користування на місцях?

Нові урядові орієнтири

Однією з перших заяв новопризначеного Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана стала заява про те, що у земельних відносинах Україна йтиме шляхом децентралізації, а не запровадження вільного продажу цього стратегічного ресурсу.

Таке рішення виглядає доволі зважено, враховуючи, що президентська команда, до якої входить Прем’єр Гройсман, ставила децентралізацію у якості однієї з основних реформ.

Що ж до запровадження вільного ринку земель сільгосппризначення, то в політичному плані ця ініціатива виглядає не надто привабливою. Парламентарі мають створити алгоритм коректного вирішення цілої низки проблем, що формувалися та укорінювалися не один десяток років.

На даний час основне навантаження припадає на законотворців. Народним депутатам сьогодні потрвбно визначити чіткі та прозорі правила функціонування ринку землі на місцях. Насправді тут є декілька ключових проблем: реальні права, що матимуть місцеві громади та наявність землі, яка може бути передана громадам.

Земельна децентралізація чекає на друге читання

В квітні  Верховна Рада України ухвалила в першому читанні законопроект щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування з управління земельними ресурсами та посилення державного контролю за використанням і охороною земель. Тепер профільні депутати доопрацьовує проект закону та сподіваються, що найближчими пленарними тижнями законопроект 4355  буде прийнято. Принаймні таку думку в коментарі ПРАВДІ висловив член Комітету ВРУ з питань аграрної політики та земельних відносин Леонід Козаченко.

Він певен, що цей законодавчий акт дозволить нарешті впорядкувати відносини на ринку державних земель. Першочергово буде запущено процес інвентаризації земель. Механізм, який багато експертів оцінювали, як дорогий та такий, що бюджет країни дозволити собі не зможе. Разом з тим, на думку парламентарів, місцеві бюджети зможуть провести одну з найбільш значущих процедур для впорядкування земельного ринку – інвентаризацію і на це знадобиться не дуже багато часу.

"Сам Кадастровий центр каже, що якщо ми таке рішення приймемо, то місцеві громади і кошти найдуть, щоб провести цю роботу і визначити кожну ділянку, і внести її в базу даних. Це втричі прискорить створення цієї бази даних…В окремих місцевих громадах це буде зроблено продовж року, вони знайдуть для цього фінансовий ресурс. В цілому це можна максимум зробити за два роки", - говорить Леонід Козаченко.

Земля реальна чи нереальна

Наразі, питання про те, скільки саме землі є в розпорядженні держави  - залишається відкритим. За офіційними даними Держгеокадастру у власності держави знаходиться 28,8 га земель, з них 10,4 млн га – землі сільгосппризначення.

"Землі під Міністерством аграрної політики - близько 2 млн га. У нас є землі резерву, є ті, що підпорядковані Міноборони, іншим міністерствам, там дійсно 10 млн. Вони реальні. Вони майже на 100% зараз задіяні, проте в багатьох випадках не зрозуміло, як вони використовуються", - зазначаю Леонід Козаченко.

Разом з тим, експерти не певні, що ці 10 млн га можна буде використовувати в повному обсязі за призначенням.  Так експерт з земельних питань Андрій Мартин певен, що зазначений обсяг землі однозначно не можна буде використати повністю.

"Вони можуть бути розкидані в землях різних категорій…В 2012-2013 роках намагалися провести інвентаризацію державних земель сільськогосподарського призначення. Ми інвентаризували аж на 1,6 млн га. Ці облікові дані, м’яко кажучи, не можна вважати коректними", - не приховує скепсису експерт з земельних питань.

Чим насправді є законопроект 4355?

Безумовно, в умовах, коли запустити процеси створення прозорого ринку землі намагаються вже років 5-6, законопроект, що дозволить розпоряджатися землями держави місцевим громадам, видається насправді серйозним кроком уперед.

Як зазначає Леонід Козаченко, безперечним плюсом даної законодавчої ініціативи є те, що віддавши землю в розпорядження місцевим громадам, держава зможе суттєво покращити контроль за її використанням. На думку розробників проекту, варто закрити всі можливості передавати в користування земельні ділянки без тендерів та аукціонів.

Факти протидії таким намірам наводить нардеп Леонід Козаченко. Він розповів про те, що деякі асоціації, в тому числі і одне з найбільших українських об’єднань – Асоціація фермерів та землевласників України – виступали проти проведення тендерів, а пропонували просто віддати землю найкращому фермерові. Критерії "кращості" прописати на законодавчому рівні для парламентарів стало неприйнятною ініціативою – надто багато суб’єктивних факторів це може містити.

"Краще за все проведення відкритого тендеру. Можна надати перевагу, якщо однакову пропозицію дають, тому, хто живе в цьому районі. Але без тендеру роздавати землю – корупція", - говорить Леонід Козаченко.

З іншого боку, оптимізму нардепу не поділяє Андрій Мартин. Експерт говорить про те, що станом на зараз контроль 11%  неприватизованих публічних земель проводять  органи місцевого самоврядування, на 88% - чиновники, яких призначає Київ, органи державної влади, в першу чергу Держгеоканадстр. "Законопроект 4355 передбачає те, що громади не стають власниками цих земель, вони отримують права розпоряджатися ними", - акцентує увагу Андрій Мартин.

Він додає, що вигоду об’єднані громади будуть отримувати лише, якщо відбуватиметься продаж земель, тоді гроші йтимуть не в державний бюджет, а до органів місцевого самоврядування. За державою ж залишаються землі держпідприємств, організацій, академії наук і т.д.

" Центральні органи влади зберігають важелі впливи, щоб заблокувати будь-яке рішення органів місцевої влади. Оскільки землі не передаються у комунальну власність одномоментно, процес реальної передачі земель в комунальну власність можна вважати відкладеним на роки", - говорить Андрій Мартин.

Разом з тим, експерти та законотворці погоджуються в одному – починати наводити лад у земельній сфері необхідно, і законопроект 4355 є свого роду компромісним рішенням на цьому шляху.

Зрозуміло, що впорядкування земельного питання буде довгим, навряд чи безболісним. Проте якщо Україні вдасться інвентаризувати державні землі – це стане, певно, найвищим досягненням в реформуванні земельних відносин за останні 25 років.