Новий уряд прогнозовано взявся за формування власного курсу розвитку країни. Проте деякі підходи в їх анонсуванні чиновники перейняли у своїх попередників. Пам’ятаєте, заяви Арсенія Яценюка про необхідність продати 1 млн га державних земель? Його шляхом пішов і віце-прем’єр міністр України Павло Розенко. Нещодавно він заявив, що в рамках провадження реформ в сфері енергоефективності, жителям сільської місцевості варто подумати про відмову від використання газу. ПРАВДА вирішила розібратися в питанні. Чи можуть найближчі кілька років мешканці сіл знайти заміну газу? Що для цього потрібно та чи може стати перспективи дегазифікації на селі дати можливість аграріям для розвитку нового виду бізнесу?

Не газом єдиним?

На початку 90-х років активізувався процес газифікації українських сіл. Саме в той період Україна отримала доступ до відносно дешевого газу – палива, яке є легким у використанні, не потребує додаткових зусиль з його заготівлі та не має відходів після його спалення. Сьогодні ситуація змінюється. Що таке дешевий газ українці вже встигли забути. Проте до того, наскільки це паливо зручніше за, наприклад, дрова, звикли.

Президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайло Гончар вважає, що  замінити газове опалення в хатах вже найближчого опалювального сезону – нереально. Варіанту миттєвої заміни немає. Але загальна постановка задачі – адекватна з точки зору енергетичної незалежності.

"До її реалізації ведуть три паралельних шляхи: нарощувати власний видобуток газу, скорочувати споживання в тому числі за рахунок заміщення газу іншими видами палива і переходити на використання більш енергоощадливих технологій при споживанні енергетичних ресурсів", - пояснює експерт.

І тут, на думку Михайла Гончара, потрібно подивитися на регіональний аспект. На півночі, країни, наприклад, є вдосталь такого ресурсу як деревина, а також чимало торфовищ, що можуть стати джерелом сировини для торфобрикетів.

Крім того, оскільки по всій території України розвинене виробництво сільськогосподарської продукції, то можна говорити й про використання відходів виробництва, наприклад, олійних культур.

"На рік обсяги відходів складають 90 млн тонн, з них - 48 млн можуть бути використані, крім того, половина від цього обсягу може бути використана без шкоди для наступних циклів сільського виробництва, а саме у якості сировини для виробництва енергії – брикетування, пелетування і т.д.", - пояснює Михайло Гончар.

Тверді біопалива в перспективі

Окрім виробництва паливних пелет з відходів олійних культур, для виробництва енергії можна використовувати також рештки від зернових культур та відходи тваринництва. Разом із тим, перспективи розвитку таких напрямків виробництва поки виглядають доволі суперечливими.

Багато все ж буде залежити від того, якому виду палива надасть перевагу населення. За словами заступника голови Всеукраїнської аграрної ради Михайла Соколова, місцеві жителі вибиратимуть ті види палива, що будуть дешевшими.

"Якщо дешеве буде купувати пелети, які не лише після виробництва рослинництва утворюються, це і відходи деревообробної промисловості, купуватимуть пелети, якщо дешевшим буде газ, то купуватимуть його", - говорить він.

Виробництвом пелетів сьогодні займаються чимало аграрних підприємств. Проте конкурувати з газом вони все ж не в змозі. Багато в чому це пов’язано з тим, що обсяги їх виробництва не настільки великі, як кількість людей, що проживають на селі. Сьогодні це 27% від загальної кількості українців.

Голова правління  Біоенергетичної асоціації України Георгій Гелетуха, говорить про те, що в Європі використання біопалив поставлено на державний рівень і Україна цілком може запровадити такі ж підходи.

"В Литві в централізованому теплопостачанні 62% палива – це біомаса. До 2020 року у них будується ряд ТЕЦ. Коли вони запустяться, ця цифра зросте до 80%", - говорить він.

За словами експерта, має місце стійка тенденція збільшення загальної частки використання біопалив в секторі централізованого теплопостачання, наразі в середньому по ЄС-28 вона складає більше 23%. В окремих країнах цей показник значно вищий: в Норвегії він складає 70%, у Литві – 62%, в Данії – 47%, в Австрії – 41%, у Фінляндії – 37%, в Швеції – 35%, в Латвії – 28%.

"В Україні біопалива, що вже використовуються, заміщають приблизно 3 млрд м3/рік природного газу. Тобто, якщо б ми не спалювали ці біопалива, нам знадобилося б на 3 млрд м3/рік природного газу більше. З них біля половини використовує населення, а другу половину – промисловість і бюджетна сфера. Тільки за останні 1,5 роки населення встановило понад 100 тис біопаливних котлів", - додає Георгій Гелетуха.

Після останнього підвищення цін на газ для населення процес встановлення біопаливних котлів, ймовірно, ще прискориться. Таку думку озвучує ПРАВДі експерт. За оптимістичними оцінками Георгія Гелетухи, стає вигідним встановлювати біопаливні котли в системах централізованого теплопостачання і опалювати багатоквартирні будинки. Так що ніша для використання біопалив, це не тільки приватні будинки в селах, а і багатоквартирні будівлі в містах (через тепломережі).

"Вважаю що вже цього року ми побачимо значне зростання долі біопалив в теплозабезпеченні населення», - резюмує він.

Особливості виробництва біогазу

І все ж такі дані говорять скоріше про можливості, аніж про результати кардинальних змін. В Україні ситуація з використанням біопалива великого розвитку не має. Більше того, ситуація з використанням біогазу ще гірша, ніж з твердим паливом. Експерти говорять про те, що виробництво біогазу далеко не завжди вигідно, а якщо ж є ті, хто ризикнуть це робити, то стикаються з наступною проблемою: як цей газ продавати.

Виробляти біогаз сьогодні можуть лише великі підприємства. Як зазначає економіст інвестиційного департаменту продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО) Андрій Ярмак, для того, щоб навіть потенційно думати про початок виробництва біогазу потрібно мати щонайменше 1 тис голів великої рогатої худоби.

Разом з тим, Михайло Соколов рекомендує звернути увагу на досвід США, де виробництво біогазу досить розвинене.

"Чому в США так популярні і вважаються найбільш ефективними ферми на 5 тис корів? В тому числі тому, що коли ви маєте таку кількість корів, то собівартість виробництва, утилізації відходів виробництва вигідна", - зазначає експерт.

Андрій Ярмак окреслив ще кілька проблем: " Влітку - нікуди дівати надлишок тепла. Тобто  доводиться просто викидати. Взимку - потрібно підігрівати цю масу, тому що інакше мало виділяється біогазу. Ну і головне - туди потрібно додавати в великих пропорціях силос, який згодовують коровам. Потрібно хоча б 50 на 50 силос і гній змішувати".

За його словами виходить, що проблема не тільки у вартості виробництва - це ще і питання того, що потрібно частину землі використовувати для виробництва силосу, який потім піде в гній. Третя проблема - після переробки виходить органічне добриво. Але це добриво неоднорідне. Його складно пристосувати технологічно у сучасному промисловому підприємстві. Однак, теоретично, воно може дозволити в майбутньому заощадити на добривах хімічних.

"Але там дуже багато треба працювати. І машини потрібно купувати інші для його внесення. Загалом дуже багато інвестицій з дуже непередбачуваним результатом", - додає експерт ФАО.

За його словами, в Україні таких проектів на пальцях однієї руки можна порахувати. Зараз же запускати їх менш вигідно, тому що ціни енергоносіїв впали. Та й немає впевненості в прозорості зелених тарифів.

"Якщо б були можливості, то вони б здійснювалися. Але якщо масово роздавати зелений тариф, то тоді доведеться споживачам платити набагато більше за електроенергію. А споживачі і так стогнуть",- додав Андрій Ярмак.

Продаж і використання біогазу

Фактично, про те, що біогаз стане для українців альтернативою природного газу поки не йдеться. Розвиток таких технологій "на продаж" не вигідний великим виробникам тваринницької продукції. Справа в тому, що продавати вироблену енергію можна лише в єдину енергетичну мережу, доступ до якої, як правило, отримати не вдається.

"Фермер не може створити собі додатковий напрямок бізнесу. Коли фермер забажає отримати доступ у цю мережу, він зіткнеться з таким головним болем, що воно йому буде не треба", - говорить директор інформаційно-аналітичної компанії "ПроАгро" Микола Верницький.

Він додає, що потенційно енергію можна використовувати на власні потреби, а залишок можна продати. Проте там не така висока прибутковість, а перевірками виробника просто замордують перевірками.

"Певну кількість енергії має споживати само підприємство, тож за балансом виробництва, використання та продажу будуть пильно слідкувати", - пояснив Микола Верницький.

Поговорили і забули?

Експерти говорять, що в Україні можна запровадити використання багатьох видів альтернативного палива, проте таким проектам має надавати суттєву підтримку держава.

"Якщо уряд такі ідеї висуває, він повинен продумати відповідні підходи, стимули та заохочення. Спалив газ і не маєш відходи, після спалення твердого палива – є золовідходи. Газовий котел для твердого палива не підходить, твердопаливні котли можуть палити хоч дрова, хоч вугілля. Але заміна котлоагрегату коштуватиме певних грошей. Потрібна відповідна програма. Потрібні і кредитні ресурси", - зазначає Михайло Гончар.

Експерт висловив думку, що через подібні заяви віце-прем’єр-міністра уряд зондує реакцію суспільства. Для того ж, щоб енергонезалежність країни зростала Михайло Гончар рекомендує подивитися на досвід європейських держав.

"Взяти сусідню Словаччину і Чехію, там в минулому десятилітті розпочався і зараз продовжується перехід малих міст та сіл від використання газу до використання біомаси. Коли газ суттєво подорожчав, мери багатьох містечок задумалися, над тим, що це непомірна стаття затрат на комунальну енергетику. Порахували, залучили експертів, зрозуміли, що краще відмовитися від газу і перейти на місцеві види палива. Словаччина за останні 10 років майже вдвічі скоротила загальне споживання газу. Це результат заміщення споживання газу місцевими видами палива", - наводить приклади експерт.

Сільське господарство має всі шанси стати свого роду не лише джерелом для забезпечення продовольством півсвіту, а й надати українцям нові джерела відновлюваної енергії. Георгій Гелетуха зазначає, що кількість деревинного палива та аграрних рослинних залишків може надати ресурс в еквіваленті 20 млрд куб.м, що відповідає обсягам власного видобутку природного газу.

Та все ж, не дивлячись на зростання цін на газ, для українського села найбільш розгалуженим видом палива залишається газ. Така ж ситуація й з підприємствами,  що працюють в сільській місцевості.

Змінити щось в цій ситуації насправді може лише запровадження добре фінансованої державної програми заміщення джерел енергії. Чи будуть зроблені реальні кроки в цьому напрямку? Чи все залишиться на рівні директив або простих заяв про необхідність? Зрозуміло буде лише згодом.