За два роки війни Україна мусила відновлювати втрачену боєздатність, нарощувати оборонний потенціал, проводити навчання військових, налагодити забезпечення армії. З 2014 року проблеми вирішувалися ситуативно, фрагментами. Сьогодні  експерти  говорять, що Україні потрібно системно підійти до реформування увесь оборонний комплекс. Задля цього група експертів взялися за створення Стратегічного оборонного бюлетеня України. Це свого роду дорожня карта приведення української армії до стандартів НАТО. Документ було презентовано, підписано Президентом України Петром Порошенком.  Які саме зміни чекають на українську армію на шляху до впровадження найкращих світових військових стандартів?

Дорожня карта НАТОвських реформ

Війна показала чимало проблем в українських збройних силах – відсутність чіткої відповідальності, об’єднаного керівництва, "заважка" нормативна база, корупція, неповороткість в прийнятті рішень та реагування на проблеми і загрози – які і дали поштовх для створення загального підходу до реанімування оборонної системи країни.

Причини вибору стратегій, які використовують країни-члени НАТО, в ситуації, що склалася, цілком зрозумілі та прогнозовані.

"Одні  з найкраще підготовлених армій – армії США, Великобританії. Можемо згадати Ізраїль", - наводить успішні приклади розвитку збройних сил у країнах НАТО директор програм з питань зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Розумкова Олексій Мельник.

В Україні імплементувати підходи до організації власної безпеки за стандартами концепції колективної безпеки НАТО - не перша спроба.

"З жовтня 2015 почали розробляти дорожню карту. Це вже третій бюлетень, але перші два не працювали", - розповідає про історію створення Стратегії керівник Проектного Офісу Реформ Міністерства оборони України Андрій Загороднюк.

За його словами, стратегія розроблялася за участі експертів НАТО та визнана ними.

Результати за 5 років

Загалом бюлетень розбитий на 5 стратегічних цілей, а ті в свою чергу розділні на 28  оперативних цілей. Їх планується досягти до 2020 року. Наприклад, планується до 2020 року ввести окремі посади "Головнокомандувач Збройних Сил України" та "Начальник Генерального штабу Збройних Сил України".  До 2018 року буде виключено дублювання функції Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України. За 5 років будуть відокремлені функції формування, підготовки та розвитку військ, які покладатимуться на Генеральний штаб і командування видів (окремих родів військ) Збройних Сил України, від функцій застосування переданих у підпорядкування військ, які здійснюватиме Об’єднаний оперативний штаб Збройних Сил України.

Головнокомандувач ЗСУ буде найвищою військовою посадовою особою, підпорядкованою Президенту України. Він відповідатиме за готовність до виконання покладених завдань, управління застосуванням Збройних Сил України та переданих в його підпорядкування сил і засобів інших складових сил оборони.

Важливо підкреслити, що Міністерство оборони України має приєднатися до всіх послуг та Партнерств Агенції НАТО з підтримки та постачання. Результатом таких змін буде забезпечено  формування державного оборонного замовлення на трирічний період з можливістю щорічного коригування його показників, запроваджено новітні технології виробництва військової техніки, створено замкнені  новітні технології виробництва.

Впровадження стратегії передбачає, що зміниться підхід до розподілу повноважень в армії. Мова йде про делегування повноважень, зокрема підвищення персональної відповідальності. До того, ж на місцях військові отримають можливість оперативнішого доступу до необхідного для виконання завдань матеріально-технічного ресурсу.

В ході виконання зазначених завдань оборонний комплекс чекають суттєві інфраструктурні зміни, що стосуватимуться медичного та тилового забезпечення, автоматизації роботи складів, зміни в процес формування запасів ресурсів та багато іншого.

На шляху до стандартів НАТО

Треба розуміти, що презентований документ включає в себе загальні принципи реформування. Іншими словами – опис проблем та очікуваний результат. Для його впровадження мають синхронно спрацювати чимало відомств.

"Налічується 22 програми (для впровадження пунктів Стратегії в життя – прим. авт.) під кожну групу завдань буде програма, яка має вписуватися в те, що прописана в Стратегії і по суті і за строками", - говорить член групи з розробки Стратегічного оборонного бюлетеня Арсен Ільїн.

Він не очкує, що цей процес буде простим, оскільки є багато невирішених внутрішніх питань. Слід розуміти, що будуть різні стадії впровадження положень Стратегії.

"Безперечно 2017 рік, через те, що є можливість запланувати ресурси на 2017 рік, має бути більш активними, ніж друга половина поточного року", - зауважує Арсен Ільїн.

Експерти, що розробляли стратегію наголошували на тому, що зрозуміти, наскільки план дії по наближенню до стандартів НАТО запрацює, можна буде тільки з прийняттям проекту Держбюджету на 2017 рік.

"Оскільки ресурси бувають різні, в тому числі і фінансові, як раз за виділенням останніх визначаємо, чи є бажання у держави фінансувати зміни, що прописані в Стратегії", - пояснив Арсен Ільїн.

Статус України для Альянсу

Важливим моментом для розуміння реформ в секторі оборони є той факт, що наразі мова про вступ України до НАТО не йде.

"Я думаю, що питання по вступу до НАТО навряд чи буде вирішено найближчі 5 років", - вважає Олексій Мельник.

Причин такому розвитку подій є чимало, починаючи з того, що країна, на території, якої йде військовий конфлікт не може стати членом Альянсу. Більше того, Україна чисто технічно не готова увійти до лав НАТО.

"Суть стандартів НАТО в тому, як отримувати, так і надавати допомогу, брати участь в формуванні колективної безпеки...Наприклад, кожен літак, що заходить в Україну має приземлитися на летовищі, що обладнане певними технічними засобами, заправитися. Має бути досягнутий рівень взаємної сумісності ЗСУ, інфраструктури з інфраструктурою з країнами-членами НАТО", - додає представник Центу Розмукова.

Хоча у разі зміни геополітичних процесів, не виключено, що українська 200-тисячна армія стане важливим союзником для НАТО. Такий розвиток подій можливий, якщо з Росією виникне відкритий військовий конфлікт.

Сьогодні геополітичне напруження зростає, в цьому глобальному протистоянні Україна опинилася в епіцентрі в буквальному сенсі – територіально.

З одного боку Альянс посилює свою присутність в країнах Східної Європи – чотири бойових батальйони НАТО будуть розміщені в Польщі та країнах Балтії. Крім того, очікується, що США розмістить в регіоні бронетанкову бригаду, один з батальйонів якої дислокуватиметься в Польщі.

Чи викличе таке укріплення позицій Альянсу реакцію у відповідь? Прогнозувати дуже важко. Проте, Україні потрібно усвідомлювати, що співпраці з НАТО - це не гарантія захисту від агресії з боку РФ. Гарантій немає навіть у членів Альянсу. Та все ж вдосконалення армії та реформування оборонного комплексу для України вкрай важлива. Війна диктує свої правила, закони та часові рамки. Від цього неможливо відсторонитися, бо ціна помилки – людські життя та українська земля.