Весна для українців почалася з підвищення цін на комунальні послуги. З початку березня зросли ціни на електроенергію, з квітня очікуємо підвищення цін на газ. Сьогодні для того, щоб оплатити всі комунальні рахунки, пересічна українська родина має віддати кілька тисяч гривень. Політика європейського розвитку, яка, насправді, потрібна країні, знову провадиться з українським колоритом, не в кращому розумінні цього слова. Експерти говорять, що сьогодні комунальний тягар буде несила нести вже людям з середнім достатком, про малозабезпечених людей годі й говорити.

Скільки коштує енергетична неефективність?

Україна, як країна, чиє існування залежить від кредитування МВФ, взяла на себе зобов’язання привести тарифи на електроенергію для населення до рівня ринкових. Саме це запустило схему підвищення цін на електрику. Вже сьогодні за споживання до 600 кВт енергії на місяць доведеться заплатити 0,99 грн за кВт, з вересня ж 2017 року відповідний тариф складе 1,68 грн за кВт. Експерти говорять про те, що іншого шляху для української енергетики просто немає. Населення просто мусить платити більше.

"Громадяни фактично не сплачували за електроенергію. Натомість промисловість сплачувала значно вищі тарифи, ніж мала б. Все, що зараз відбувається – приведення ситуації, коли споживачі сплачуватимуть за себе, а промисловість буде сплачувати за себе", - пояснює генеральний директор Центру досліджень енергетики Олександр Харченко.

Резонним виглядає твердження, що промисловості все важче нести таке навантаження, враховуючи постійне подорожчання матеріально-технічних ресурсів, які, власне, і формують цей тариф.

"Ціна обладнання для оновлення мереж  та станції, паливо, вугілля, мазут. Для промисловості сьогодні головне утримати хоча б на цьому рівні тарифи", - пояснює Олександр Харченко.

Зрозуміло, що розвиток промисловості для України – питання номер один. Проте приведення тарифу на електроенергію для населення до вимог ринку – стає просто не підйомним тягарем для населення.

Громадські діячі звертають увагу на те, що така політика влади є згубною. Даючи можливість промисловості розвиватися, з одного боку, з іншого – забирає можливість для розвитку.

"Яким чином все налагодиться, коли влада робить все задля зменшення купівельної спроможності громадян? До речі, саме до підвищення попиту нещодавно закликали міжнародні економісти задля подолання світової економічної кризи", - пише в своєму блозі правозахисник ГО "Правда" Анатолій Капустюк.

Проте знизити тариф сьогодні немає жодної змоги, вважають експерти. " В будь-якому тарифі закладені кошти на оновлення, модернізацію. Будь то енергорозподільчі компанії, чи то енергогенеруючі компанії, вони мають знайти джерело для того, щоб фінансувати оновлення свого обладнання. Єдине джерело в усьому світі – тариф, інших варіантів не існує", - пояснює Олександр Харченко.

Та це не означає, що проблема не має жодного рішення. На неї варто просто подивитися з іншого боку. В цій ситуації мова повинна йти про енергозбереження як комплекс заходів. Тут багато залежить, звичайно, від українських споживачів, що сьогодні використовують в 2,5 рази більше енергії, ніж, наприклад, у Польщі. Потрібно оптимізувати обсяги споживання. Крім того, велика роль покладена на підприємства галузі, що мають проводити модернізацію обладнання. Сьогодні пропозицій в цій галузі достатньо, як від вітчизняних виробників, так і від закордонних постачальників.

"Українське обладнання є конкурентоспроможним. Серед енергетичного машинобудування вижили здебільшого ті компанії, які здатні працювати з європейськими партнерами, експортувати продукцію, виробляти речі, які користуються попитом поза межами країни",  - додає Олександр Харченко.

І саме на цьому етапі до процесу зміни ситуації варто підключатися уряду. Інвестиційні порогами, кошти на модернізацію можуть, як допомогти споживачам економити, так і завантажать українські виробничі потужності.

Звичайно, модернізація в енергетичній галузі проводиться регулярно, та темпи не дуже високі.

"Зі стратегічної точки зору, нам потрібно щонайменше втричі більш активно оновлювати обладнання та мережі для того, щоб щонайменше втримувати рівень якості послуг з постачання електроенергії", - наголосив Олександр Харченко.

Нажаль, сьогодні забезпечити швидке виконання програми з підвищення енергоефективності в Україні не вдасться. Тому  українським споживачам доведеться затягувати пояси, адже це не остання хвиля підвищення тарифів для населення. За програмою, що розробив уряд, з вересня 2017 року українцям при споживання більше 100 кВт на місяць потрібно буде сплатити 1,68 грн за кВт української електроенергії.

Ринок газу і АНТИ(?)корупційна війна

Разом з цінами на електроенергію продовжується підвищення цін на газ для населення. Згадаємо, що на потреби населення має використовуватися блакитне паливо власного видобутку, на потреби промисловості – імпортного. Так написано в законодавстві України. Традиційно, власний газ коштує дешевше, ніж імпортний. Експерти рахують, що вартість видобутку газу на материку становить близька $30-40 за тисячу куб.м, а отже з усіма операційними витратами, український споживач має отримувати газ за ціною плюс/мінус $100 за тисячу кубів.

Для порівняння вартість імпортного газу в першому кварталі 2016 року складає близько  $200. Проте сьогодні політика уряду, говорять експерти, направлена на приведення до єдиної ціни вартість імпортного та вітчизняного газу.

"Дві ціни на газ – це джерело корупції, тобто оскільки низька ціна для населення, було ще декілька категорій: технічний газ за заниженими цінами і т.д. Завжди була спокуса завищити обсяги споживання цього газу та пустити український газ на потреби промисловості по більш високим цінам", - пояснює Сергій Дяченко.

Експерт додає, що мова про 2-3 млрд куб.м, які завжди були неврахованими на ринку.

Про кількісні зловживання говорить й правозахисник  Анатолій Капустюк. Він зауважує, що влітку , за словами Прем’єр-міністра Арсенія Яценюка, з необхідних 21 млрд для потреб населення, лише 12 млрд видобувають держкомпанії, а 7 млрд – приватні компанії.

"Проте за офіційними даними ситуація виглядає зовсім не так. В 2015 році було заплановано видобути 19,5 млрд куб.м, з них 16,2 – державними підприємствами (ПАТ «Укргазвидобування» – 14,7 млрд куб.м та ПАТ «Укрнафта» – 1,5 млрд куб.м).  Таким чином, приватники мали б видобути лише 3,3 млрд куб.м. для вирівнювання ситуації", - наголошує Анатолій Капустюк.

Тож, питання про необлікований газ, залишається доволі актуальним й за нової влади. Враховуючи, цю ситуацію, ідея єдиної ціни виглядає цілком логічною. Разом з тим Сергій Дяченко нагадує, що у Європі, яка пішла саме шляхом створення єдиної ціни на газ, враховані соціальні ризики – пільгові ціни для населення, програми компенсації. В Україні ж поки можемо говорити про інститут субсидій, який по факту ситуацію рятує слабо.

Громадські активісти ж продовжують наводити дані, за якими політика формування цін на газ виглядає дуже дивно.

"Закупівельна ціна на газ для України в першому кварталі 2016 року складе приблизно $200 за тисячу кубометрів з урахуванням транспортних витрат. Ціна на газ для населення з 1 квітня 2016 року буде на 53% вище за нинішню. Тож націнка на блакитне паливо для населення складе 203.5%", - рахує Анатолій Капустюк.

Роботу енергетичного ринку потрібно врегулювати, викорінити точки незбалансованості, запустити максимально конкурентний ринок, приймати досвід європейських країн. Проте, чому, орієнтуючись на наших партнерів, український уряд запозичує лише методи обмежень, зростання цін та тарифів? Чому, коли говорять про підвищення платіжного навантаження, як у Європі, не говорять про соціальну захищеність європейців? Чому порівнюють ціни в Україні та Європі, але не порівнюють рівні заробітних плат та цін на основні продукти та товари?

Складається враження, що Україна може акумулювати лише проблема, і аж ніяк не знаходити варіанти їх рішення. Звичайно, за купою проблем та болісними процесами "реформування" значно легше ховати корупційні схеми, які все одно продовжують діяти. Раніше від цього було сумно, тепер вже стає страшно, бо сьогодні влада добралася до дна кишень українських громадян.