Банківська система України не має передбачати компенсацію втрат валютних позичальників, які були створені в результаті курсових змін та неправильної оцінки позичальниками ринкових умов. Про це повідомив директор аналітичної групи DAVINCI Анатолій Баронін.

«Компенсація втрат для валютних позичальників внаслідок курсових змін неприпустима, оскільки переносить тягар виплат з самих позичальників на вкладників і банківську систему, що знаходиться в глибокій кризі , у тому числі через проблемних позик. Сама по собі ідея того , що держава і банківська система бере на себе зобов'язання по компенсації курсових втрат позичальників суперечить ідеології функціонування ринкової економіки», - написав він.

За його словами, саме по собі голосування за Закон "Про реструктуризацію валютних кредитів", який був ветований Президентом, було помилкою.

"Даний законопроект - квінтесенція популізму і шкідливий для економіки. Валютні кредити бралися для мінімізації витрат по виплатах процентних ставок. Оскільки на момент оформлення кредитів курс національної валюти був де-факто фіксованим, це дозволяло сподіватися на те, що такі кредити з набагато меншою ставкою дозволять в підсумку заплатити банку значно меншу суму, ніж якби він брався в гривні», - сказав він.

Експерт зазначає, що більшість тих, хто брав такі кредити не мав доходів в іноземній валюті і набував долари за фіксованим курсом. Проте розбіжності у ставках по кредитах у гривні і доларі як раз і пояснюються стабільністю валюти.

"Тобто банк спочатку надає індикатори стабільності валюти в процентній ставці по кредиту. Більш висока ставка по кредитах у гривні якраз вказувала на можливі курсові коливання в майбутньому внаслідок стану економіки держави", - пояснює Анатолій Баронін.

Експерт зауважив, що сама по собі операція по кредиту є ризикованою, особливо в разі отримання довгострокових кредитів, адже Ви не знаєте і не можете знати яким чином зміняться умови Вашого доходу і ринку», - додав він.

Окрім того, до цього ризику був доданий ризик валютних коливань. Регулятор ніколи не декларував фіксований курс національної валюти, а значить де-факто фіксована ціна долара була ситуативною і обумовленою позитивними умовами вітчизняної експортної продукції на світових ринках. Коли ситуація змінилася, "схемність" валютних кредитів зникла.