Протягом березня 2014 року Україна втрачала АР Крим. 16 березня виповнюється 2 роки з моменту проведення так званого референдуму серед місцевого населення, за результатами якого РФ привласнила собі майже 27 тис км² української землі.

Велика геополітика завжди базувалася на принципах розподілу та перерозподілу територій. Велика геополітика – справа сильних світу цього, людей які дуже чітко розуміють не лише свої цілі, але й точно обирають методи їх досягнення. Настрої людей – один з інструментів, що дозволяє досягти успіху в боротьбі за території.

Чому  Україну не навчив Крим

Два роки тому Україна втратила Крим, втратила тихо, без боротьби.  Не в останню чергу через те, що населення не чинило жодного опору за виключенням кримських татар – корінного населення півострова.  Частково пояснити  таку реакцію можна тим, що Кримський півострів на момент анексії населяло 58% росіян, 24% українців та 12% татар.  

Проте агресія з боку РФ показала наскільки глибокі проблеми співіснування різних етнічних груп є й на Сході України, де під впливом Росії дуже швидко зростали сепаратистські настрої, які не полишали не тільки тих, хто залишився на окупованій території Донбас з початком бойових дій, але й частково тих, хто виїхав на територію, підконтрольну українській владі.

Звичайно, не можна говорити про те, що агресія та порушення суверенітету України з боку РФ не стимулювали виникнення в державі й позитивних процесів з усвідомлення національної приналежності українців та підтримки їх боротьби з боку інших етносів. Разом з тим, до формування зваженої політики міжетнічних відносин ці неймовірні за силою події не призвели.

Етнічна інтеграція, як вічна перспектива

В Україні проживає  майже 140 етнічних груп та корінних народів, це 22% від загальної кількості населення України. Проте політика підтримки представників різних народностей та розвитку їх зв’язків зводиться здебільшого до проведення культурних заходів, надання можливості навчатися рідною мовою. На цьому все.

Представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Оксана Філіпішина наводить дані про те, що лише в 11 областях є управління, з питань культури, релігії, національності. Проте працездатними є лише 4-5 управлінь. Мова йде про Вінницю, Закарпаття, Тернопіль, Київ та область, частково Івано-Франківськ.

Ці підрозділи, що підпорядковані Міністерству культури, не мають чіткого управляння з боку центральних органів, бо там також існує кадрова криза. Сьогодні у відповідному департаменті в Мінкультури працює семеро осіб, а ще рік тому їх було лише троє.

Проте кадри – це лише одна з сотні проблем. Слід сказати, що важко впроваджувати політику, якої просто не існує.

Разом з тим, експерти наголошують, що тим часом в Україні посилюються прояви нетерпимості за ознакою національності та формується нульова толерантність до проявів дискримінації.

Децентралізація навмання

Проблеми етнічних народностей в Україні багато в чому схожі, проте й мають свої особливості. Саме вони можуть викликати певні загрози в процесі децентралізації, що зараз розпочата. Наприклад, угорська громада, що мешкає на Закарпатті, давно намагається об’єднати в єдину територіальну одиницю. Проте розробники програми розподілу на громади не враховують ці побажання в програмі територіальних змін.

Грецька громада, що має осередки компактного проживання на Донеччині, обурюється тим, що українська влада зовсім не звертає уваги на потреби людей, що живуть недалеко від лінії розмежування.

Представники різних етносів все частіше наголошують, що про їх проблеми представники влади не бажають чути. Етнічні громади регулярно звертаються до Президента, аби отримати можливість представляти інтереси свого народу в парламенті України.

Наразі ж, активно говорять про проблеми здебільше татарського народу, що зрозуміло в контексті проблем з вимушеною втечею з Криму та репресіями проти представників, що залишилися на окупованому півострові.

Разом з тим, мало кому відомо про проблеми ще одного мало чисельного народу Криму – караїмів, яких по світу налічується близько 2 тис осіб.  Близько тисячі з них проживають в Україні та на території окупованого Криму. Для цих людей дуже важливо, аби держава визнала їх корінним народом Криму.

Ці проблеми потребують вирішення, особливі на фоні загострення соціально-економічної кризи, що загострюється в країні.

Можливо в Україні з’явиться нове Міністерство

Дослідники, історики радять не нехтувати такими важливими аспектами, як інтеграція етносів в українську суспільство. На думку деяких дослідників, при її відсутності, можуть виникнути передумови для сценаріїв розвитку країни на кшталт Югославського або Чехословацького.

Голова комітету ВРУ з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Григорій Немиря не настільки песимістично налаштований та говорить про те, що етнічний склад України залишається незмінним з моменту здобуття країною незалежності. Та все ж він відмічає загрозливі процеси, що відбуваються в країні останні роки.

"Було зведено нанівець інституції, які в державі мали б опікуватися, попереджувати , створювати можливості для безконфліктного існування та взаємовідносин в міжетнічних спільнотах", - наголошує парламентар.

На думку Григорія Немирі, задля того, щоб послабити напругу в питанні розвитку міжетнічних відносин, необхідно провести ряд змін: інституціональних, законодавчих та децентралізаційних.

"Різні варіанти пропонувалися, від відтворення департаменту щодо прав національних меншин, до навіть відтворення Міністерства. Але збереження в тому жалюгідному виді, у вигляді відділу чи департаменту одного Міністерства культури, не є прийнятним", - зазначив голова парламентського комітету.

На його думку, зараз якраз зручний момент для провадження системних змін.

"Є велика ймовірність того, що буде серйозні зміни в уряді, або можливо, що буде новий уряд. З огляду на це, відкривається вікно можливостей. Я як голова комітету направлю ці пропозиції і Президенту, і діючому Прем’єр-міністру", - сказав Григорій Немиря, наголосивши, що це є дуже своєчасним кроком напередодні дуже вірогідного обговорення нового складу і підходів до формування уряду.