Цього тижня парламент аплодував тому, що нарешті останній закон з "безвізового" пакету було ухвалено. З великими надіями тепер чекаємо засідання Єврокомісії у квітні та її рішення з приводу поновлення розгляду лібералізації візового режиму для України.

Важливість, яку приділяє влада цьому питанню, не завжди поділяють пересічні українці. Справедливим залишається твердження, що ті українці, які могли собі дозволити відвідувати Європу, будуть це робити, як із візою, так і без неї. Ті ж, хто не мав змоги їздити за кордон, сьогодні здебільшого цієї можливості й не отримують. Тож питання, наскільки ця тема є першочерговою на фоні інших нерозв’язаних кризових явищ в Україні, залишається відкритим.

З іншого боку, процес отримання лібералізації візового режиму є важливим кроком для інтеграції українців в європейське суспільство. Але не варто забувати, що це вулиця з двостороннім рухом. І якщо Європа цікава Україні, то чи цікава Україна Європі?

За 2015 рік Україну відвідало чимало людей зі всього світу. Найбільше минулого року до України приїздило молдаван – майже 4,4 млн осіб та білорусів – майже 1,9 млн осіб. Третьою країною за кількістю відвідувачів стала Росія – 1,23 млн осіб. Із Польщі заїжджало – 1,15 осіб, з Угорщини – 1,07 осіб.

Можна побачити тенденцію, чим далі від України знаходиться європейська країна, тим менше людей приїжджає до нас. Наприклад, з Франції минулого року до України приїхало трохи більше 45 тис осіб, а з Іспанії – 13 тис.

Варто додати, що все ж все ж найчастіше до України приїздять з туристичними цілями. Як правило, 80-99% осіб, що приїздили в Україну як з Європи, так і зі всього світу, були туристами. Виключення становили лише словаки: з 412 тис приїжджих туристами були лише 43%.

Тож поки Україна для європейців – це про туризм, а не бізнес. Говорити про переорієнтування потоків з туристичних на бізнес, експерти поки не рекомендують. Вони нагадують про базові ризики, що можуть понести бізнесмени: бойові дії на території країни, стрибки курсу нацвалюти, політична криза. Проте є ризики й інших порядків та рівнів.

"Корупція не зникла, є невеликі зрушення в регуляторних справах, але вони не настільки глобальні, вони певним чином не зробили нашу країну Меккою для бізнесу, як колись зробили Емірати, Сінгапур, Тайвань", - пояснює директор Інституту аналізу та прогнозування Юрій Лісничий.

Він додає, що, наприклад, в Перу  для того, аби покращити інвестклімат запровадили механізм держагарнтій для інвесторів. У разі  заведення грошей в країну, навіть якщо бізнес не піде, держава просто їх повертає.

Суттєві преференції для розвитку бізнесу, умов для його ведення у свій час створила Словаччина.

"Там простіше за все відкривати компанії нерезидентам. Там дуже лояльне оподаткування, менше вимог, щоб іноземець відкрив бізнес, під це заточені й міграційні процедури. Якщо ти в Словаччині відкриваєш фірму, то автоматично отримуєш вид на проживання", - пояснив Юрій Лісничий.

За його словами, цією перевагою скористалося чимало українських бізнесменів, що і зараз підтримують відносини з нашою країною. Саме це й може пояснювати лише 43% туристів від загальної кількості людей, що заїжджали в Україну зі Словаччини.

Проте Словаччина – це виключення, яке підтверджує твердження - Україна цікава європейцям здебільшого в туристичних цілях. І мова йде в основному про подорожі на Заході нашої країни.

Крім того, можна говорити, що Україна не є привабливою країною й для проживання. За 2015 рік, за даними ДМС, було видано 4239 посвідок на постійне проживання в Україні. Ще близько 1 тис осіб стали громадянами України. Для порівняння, дозволи на виїзд для постійного проживання за кордоном отримали 11345 осіб.

Україні є над чим працювати, а українським політикам та урядовцям є над чим подумати. Можливо, коли більшості українцям буде в своїй країни комфортно жити та будувати бізнес, то вона стане більш привабливою для українців.